Ризики при реформуванні системи пенсійного забезпечення в Україні

Реформування пенсійного забезпечення має створити належні умови для підвищення рівня пенсій, раціонального перерозподілу функцій між державою, роботодавцями і працюючими щодо соціального захисту громадян похилого віку, а також залучати накопичувані пенсійні кошти для реалізації політики економічного зростання. При обгрунтуванні пенсійної реформи виникає проблема визначення основних показників пенсійного забезпечення за новою схемою. Вирішення вимагає і більш глобальна проблема пенсійного забезпечення: визначення величини загального пенсійного фонду, достатнього для впровадження нової системи; форм залучення заощаджених пенсійних коштів в економіку України як значного внутрішнього інвестиційного ресурсу для соціально-економічного розвитку; прогнозування його впливу на економічне зростання, пожвавлення виробничої сфери, рівень оплати праці та надходжень до пенсійної системи.

Реформування пенсійного забезпечення пов’язане з обгрунтуванням і визначенням показників нової системи пенсійного забезпечення: величини відрахувань на індивідуальні пенсійні рахунки, тривалості сплати внесків для заданого рівня пенсій щодо заробітної плати, обсягу накопиченого фонду, коефіцієнту заміщення рівня пенсії по відношенню до заробітної плати, тривалості перехідного періоду при очікуваному навантаженні пенсіонерів на чисельність працюючих, ступеня узгодженості нової системи з діючою солідарною системою. Більшість цих показників є прогнозними і, в залежності від сценаріїв, екзогенними або ендогенними змінними. Ризики від впровадження пенсійного забезпечення за новою схемою в першу чергу визначаються умовами, при яких будуть зберігатися і примножуватися кошти на індивідуальних пенсійних рахунках, тобто залежать від гарантованої реальної процентної ставки на заощаджені кошти.

Попередні оцінки вказують на існування тісного зв’язку між процентною ставкою і величиною відрахувань на індивідуальні пенсійні рахунки, заданим рівнем пенсій в умовах стратегії стабільної або постійно зростаючої заробітної плати. Аналіз величини відрахувань на індивідуальні пенсійні рахунки для забезпечення різних рівнів пенсії відносно заробітної плати показує, що при реальній процентній ставці 5 % необхідно нараховувати 2,5 % на заробітну плату для пенсії розміром 30 % від заробітної плати і 6,6 % - для пенсії розміром 80 % від заробітної плати. З ростом процентної ставки ці відрахування зменшуються; останні зменшуються також при низькому рівні пенсії від заробітної плати. Наприклад, щоб виплачувати пенсію 30 % і 80 % від заробітної плати при реальній процентній ставці 10 %, достатньо лише 0,6 % і 1,5 % пенсійних нарахувань на заробітну плату, що в 4 рази менше, ніж при 5 % процентній ставці. Отже, за збереження стабільної реальної заробітної плати зростання реальної процентної ставки супроводжується зменшенням нормативу відрахувань на індивідуальні пенсійні рахунки. При постійно зростаючій заробітній платі для тих самих процентних ставок і коефіцієнтів заміщення пенсій нормативи нарахувань на заробітну плату зменшуються Вони також зберігають тенденцію до суттєвого зниження при зростанні процентної ставки.

Аналіз величини пенсійних відрахувань при постійно зростаючій заробітній платі для забезпечення пенсій розміром від 40 до 60 % від заробітної плати при реальній процентній ставці на депозити 3 % показує, що до індивідуального пенсійного фонду необхідно відраховувати внески за нормативом від 10 до 16 % від заробітної плати. За проголошеними принципами пенсійної реформи в Україні, відрахування до пенсійної системи на солідарних засадах повинні знизитися від теперішніх 32 % до 22 і 16 %, що, при вилученні їх із поточних надходжень у Пенсійний фонд для збереження за процентними ставками і використання для інвестиційних потреб може призвести до дефіциту в бюджеті для поточних пенсійних виплат. В умовах невисоких темпів економічного зростання (коли ВВП зростатиме темпами, нижчими від 3-4 % при відносно високому індексі інфляції, більшому за 12-15 % щорічно), зменшується вірогідність зростання реальної заробітної плати, поповнення зведеного бюджету України і фінансового забезпечення соціальних виплат, що передаються із Пенсійного фонду до державного і місцевих бюджетів. Останній фактор продукує ризики щодо виникнення дефіциту у зведеному бюджеті.

Дискусійним і відкритим залишається питання очікуваної величини накопиченого пенсійного фонду відносно валового внутрішнього продукту при заданій низькій частці оплати праці в його структурі, очікуваному навантаженні пенсіонерів на зайнятих, очікуваної величини пенсії від заробітної плати. Тобто, без реформування в оплаті праці, поступового наближення ціни на працю до вартості робочої сили проведення пенсійної реформи створюватиме нові труднощі в пенсійному забезпеченні (див. табл.).Іншим ризиком на шляху до впровадження пенсійного забезпечення на заощаджувальних засадах є існування збиткових реальних процентних ставок на депозити (на кошти на індивідуальних пенсійних рахунках і кошти для поточних виплат пенсій) у пенсійних банках при вищому індексі інфляції. Забезпечення банками процентної ставки на депозити, прибуткової для постійного довгострокового вкладника пенсійних коштів, приведе до зменшення прибутків спеціалізованих банків, зниження їхньої рентабельності. Розрахунки показують, що, за певних припущень, виникає компромісний шлях реформування пенсійного забезпечення: від нижчих пенсій, відрахувань і процентних ставок - до вищих пенсій, нижчих відрахувань, високих процентних ставок при зменшенні доходів банків, інвестиційних, страхових компаній, що використовують пенсійні кошти.

Тривалість перехідного періоду залежить також від процентних ставок на заощаджені кошти (при менших процентних ставках тривалість зростає), від навантаження пенсіонерів на зайнятих і гарантованого рівня пенсій від заробітної плати (при меншому навантаженні і меншому рівні пенсій (до 60 % від заробітної плати) тривалість перехідного періоду скорочується). Сценарні розрахунки показників пенсійного забезпечення вказують на можливість пенсійної реформи і підвищення рівня пенсій без використання зовнішніх джерел фінансування. Розрахунки вказують на можливість підвищення пенсії від 30 % до 60 % від заробітної плати при 6 % ставці на заощаджені кошти (за нормативу пенсійних нарахувань 9 % на заробітну плату на індивідуальні пенсійні рахунки) при збереженні теперішнього навантаження пенсіонерів на працюючих і тривалості перехідного періоду впродовж 14-22 років. Альтернативою до зменшення навантаження пенсіонерів на працюючих є поступове збільшення пенсійного віку.