Виробництво побутової техніки в Україні: проблеми конкурентноздатності та перспективи розвитку

За ціною майже всі українські вироби у галузі побутової техніки конкурентоспроможні. За якістю – тільки деякі марки холодільників і пральних машин. Відсутність нових технологій є головною причиною неконкурентоспроможності великої частини української техніки. Маркетингова та комерційна складові також пасуть задніх через некомпетентність значної частини керівників.

Треба зауважити, що мати всі конкурентні переваги не може жодне підприємство. Однак, якщо підприємство має лише одну конкурентну перевагу, то конкуренти скоріше за все також скоро її отримають і переможуть у конкурентній боротьбі, що і чекає більшість українських виробників.

4.Пропозиції до розв*язання проблеми, обгрунтування пропозицій.

Поперше треба зазначити, що важливим тут є рішення розвивати чи не розвивати підгалузь відео-аудіо-апаратури. Подальший розвиток цієї галузі вимагає величезних ресурсів перш за все через те, що цю підгалузь потрібно буде будувати майже з нуля. В Україні не існує технологій та верстатів для виготовлення сучасної відео-аудіо-техніки, немає необхідних коштів для початку виробництва. Єдине, що спадає на думку – це запросити якусь з відомих компаній – виробників такої техніки побудівати у нас свій завод. Деякі привабливі умови для цього в Україні є - це дешева кваліфікована робоча сила, а от деякі доведеться створити: нижчі податки ( або зміна податкової системи, або надання пільг конкретному інвестору), стабільність.Зараз Україна не виглядає привабливою для інвестування. Можливо світовий паровоз вдосконалення технологій вийде наздогнати знайшовши кошти на купівлю і впровадження найновітніших технологій – переважно цифрових. Але хто погодиться з українських бізнесменів вкласти в таке гроші? Коштів державного іноваційного фонду певно не вистачить. Тобто єдина можливість створити повністю власне виробництво – знайти дуже впливову у бізнесових колах людину, яка б сама вклала гроші і підговорила інших бізнесменів, яка відчувала б себе поборником національних інтересів і сама вірила б в цю ідею, та, власне , це рішення є скоріше політичним ніж економічним.

Наші бізнесмени не захотять вкладати кошти з таких причин: висока ризикованість інвестицій, відсутність значного стійкого внутрішнього попиту на високотехнологічний товар через низький житєвий рівень, „незрозумілість” бізнесу (через низький освітній рівень багатьох бізнесменів), довго чекати перших прибутків (що при наших шалених відсоткових ставках є дуже вагомим аргументом), незахищеність вітчизняного виробника (відсутність мита на запчастини, у вигляді яких і ввозиться значно частина товару) та інші.

Підгалузі ж холодильників та пральних машин є більш привабливими для розвитку. Поперше не треба змінівати все устаткування заводів. Подруге внутрішній попит є стійкішим і підприємство не буде повністю залежати від зовнішньої торгівлі. Потретє головним недоліком більшої частини техніки є жахливий дизайн, який переробити не коштуватиме шалених грошей. Крім того можна вже побачити успіхи тих , хто вчасно зорієнтувався – АО „Норд” , наприклад. Можливі інвестори отримають прибутки вже досить скоро після інвестицій.

Власне головною проблемаю на цих ринках є незнання і нерозуміння директорами більшості заводів основ маркетингу, нездатність оптимально діяти. Цю проблему важко вирішити економічними методами, її вирішать освіта і час, коли на місце старих директорів прийдуть нові.

Але що можна зробити за допомогою економічних чинників? Поперше , захистити виробника українського від виробника російського, а особливо від виробника білоруського, який збиває ціни на холодильники (за допомогою мита, квот, ліцензій, сертифікатів якості, інше).

Подруге змінити податкову систему так, щоб вигідніше було виробляти а не торгувати (замінити ПДВ на податок з обороту , наприклад). На мою думку це підніме все виробництво, чого українській економіці зараз дуже не вистачає. Хоча вже всі навчилися ухилюватись від податків, у торгівлі для цього і можливостей більше і результат краще.

Потретє можна запровадити податкові пільги, але з точки зору держави то не є доцільним, бо підгалузь і так перспективна.

Вчетверте можна допомогати заводам знайти інвестора, надавати допомогу спеціалістів ( наприклад маркетологів) .

5. Вибір альтернатив, здійснення пропозицій урядовими та неурядовими організаціями.

З усіх альтернатив я вважаю необхідним: