Легка промисловість України: проблеми і перспективи конкурентноздатності

1. Мета роботи

Однією з галузей, на якій зупинимося докладніше в даній роботі, є легка промисловість, а точніше одна з її суб-індустрій – текстильна промисловість і виробництво одягу.

Ринок текстильної продукції та одягу за часів СРСР завжди відрізнявся стабільністю попиту. Продукція, яка випускалась фабриками України не довго затримувалася на полицях в магазинах, і, здебільшого, якісні товари були дефіцитними. Однак, після розпаду СРСР ситуація змінилася: купівельна спроможність населення – різко впала. Так, за 10 років переходу до ринкової економіки валовий внутрішній продукт України скоротився майже на 60%, якщо прийняти 1991 рік за базовий; обсяги промислової продукції - на 48,9%, сільського господарства - на 51,5%. Реальна заробітна плата зменшилася у 3,8, а реальні виплати з пенсій - у 4 рази.

І хоча в 2000 році найбільший ріст було зафіксовано саме в легкій промисловості - 39%, що в 6 разів вище ніж рівень 1999 року, а виробництво костюмів підвищилось на 29%, пальт - на 26% ( Цей приріст було досягнено за рахунок збільшнення в-ва тканин на 33,7%, трикотажних виробів - на 86%, костюмів - на 28,6%, пальто на - 25,5%, брюк - на 62%, суконь - на 42%. Експорт збільшився на 50% від 1999 року і нараховував близько 55 млн. доларів) – але, все ж, ще залишаються нерозв’язаними багато проблем української текстильної промисловості.

За часів СРСР більш як 50% текстильної індустрії колишнього СРСР знаходилося на Україні. Будучи лідером по виробництву верхнього одягу в СРСР, Українській текстильній промисловості зараз важко звикатися з думкою про свою не- конкурентоспроможність на Світовому ринку. Сьогодні легка промисловість в Україні не має жодного шансу стати лідером в виробництві текстильної продукції. А тому, поряд з багатьма внутрішніми проблемами галузі перед Україною постає запитання: «А чи варто бути номером один у світовому виробництві одягу?»

Мета даної роботи полягає в пошуку обгрунтованої відповіді на це запитання, дослідженні цієї проблеми: дослідженні можливих варіантів її вирішення, а також пошуку альтернативних шляхів розвитку української текстильної промисловості.

2. Проблеми в текстильній промисловості України.

На початок 1991 року на Україні нараховувалося близько 160 фабрик які були зайняті у виробництві тканин та суконь. Але лише 30% доходу цієї галузі надходило до українського бюджету. За радянських часів продукція підприємств легкої промисловості входила до “групи Б” – саме тому цей сектор не отримував значних інвестицій та вважався не таким важливим як галузі, які входили до групи “А”.1

Проблеми, які існують зараз в промисловості України можна умовно розподілити на три групи:

I.Проблеми, які були породжені промисловими структурами, які Україна отримала в спадок від СРСР:

a)Проблема міжгалузевого обміну,

b)Оптової дистриб”юції товарів,

c) Сировинна проблема (зокрема, проблема давальницької сировини),

d) Проблема відносно великих виробничих витрат.

e)Спаду виробництва протягом 1991-1999

II.Проблеми економіки перехідного періоду: Це проблеми, пов’язані з недосконалістю українського законодавства:

a.Проблема захисту українського виробника,

b.Недосконале оподаткування підприємств.