Товарні біржі, умови функціонування

Біржова угода, здійснена за участю маклера, набирає сили з моменту підписання маклерської записки сторонами і маклером, а при наявності в маклера пропозиції (оферта) однієї зі сторін і письмової згоди (акцепту) від іншої - лише маклером. Воно являє собою письмово оформлений документ купівлі чи продажу постачання двох видів: на реальний товар і термінові (ф’ючерсні). При першому - товар переходить від продавця до покупця, тобто це реальний товарообіг. Товар повинний знаходитися в приміщенні біржі (її складах) чи, у крайньому випадку, повинний бути поставлений у термін 1-15 днів після висновку угоди.Товар, щоб стати біржовим, повинний відповідати цілому ряду вимог. Насамперед необхідно, щоб він був масовим, отже, не монопольним. Кількість товару повинна бути визначена в угоді в кубічних метрах, штуках, вагонах, чи тоннах інших одиницях виміру. Якщо кількість проданого товару зазначено у вагонах, повинна бути відзначена і повна нормальна місткість вагона (платформи). Фактична величина продажу називається лотами, тобто партіями, що повинні бути числом, кратним біржовій одиниці. Це означає, що більша кількість товарів повинна поділятися на кожну таку одиницю без залишку.

Якість, що є також одним з вимог до біржового товару, в угоді визначається: по стандарті і технічних умовах, по договірних умовах, при попередньому огляді і по зразках. Визначальним фактором при стандартизації якості біржового товару є введення базового сорту як єдиної міри. Вона є тим критерієм. по який дається якісна характеристика аналогічного товару. Як базовий сорт приймається найбільш розповсюджений вид продукції даного ринку

Особливістю біржового товару є те, що його завжди можна і купити, і продати - він цілком ліквідний. Біржовий товар, перш ніж потрапити до споживача, багато разів переходить з рук у руки. Це обумовлено тим, що на біржі звертається не сам товар, а титул власності на нього чи контракт на його постачання.

Котирувальна ціна - типова біржова ціна, установлювана біржею на основі реальної оцінки кон'юнктури ринку. Вона є ціною рівноваги попиту та пропозиції даного товару, встановлюється експертним шляхом на певний строк чи дату і є орієнтиром для продавців і покупців при висновку угод. Котирувальні ціни визначаються виборним органом біржі (котирувальною комісією). Причому комісія встановлює їх по характері ціни, а також ціни проведення операцій, ціни продавців і ціни покупців по моменті здійснення операцій, тобто до моменту відкриття біржі, у середині біржових торгів і наприкінці дня, перед закриттям біржі.

Котирування цін здійснюється двома способами: шляхом реєстрації фактичних цін попиту, пропозиції й угод, а також шляхом виведення типовий, тобто власне котирувальної чи ціни довідкової ціни котирувальної комісії. Робиться це в такий спосіб. Виходячи з кон'юнктури ринку даного дня по визначеному товарі, при великій кількості угод типова ціна обчислюється як середня ціна угод, оскільки відповідно до закону великих чисел відхилення будуть взаємно компенсуватися. Кон'юнктура ринку встановлюється на основі трьох його характеристик: співвідношення попиту та пропозиції, тенденції руху цін протягом біржового дня, кількості здійснених угод. Визначення типової ціни при малій кількості угод - складний процес і вимагає великої компетенції котирувальної комісії. Довідкова (котирувальна) ціна не є офіційною чи твердою ціною біржі, а являє собою лише думка котирувальної комісії про те, який саме є найбільш типова ціна.

Особливістю ф'ючерсних угод є постачання товару відповідно до попередньо укладених контрактів за цінами, що складається на ринку реального товару, чи за котирувальною ціною. До терміну виконання угоди біржа бере визначену суму застави (депозит, маржа). Ф'ючерсні угоди укладаються між продавцями і покупцями , як правило не з метою чи продажу покупки товару, а з метою страхування від можливих змін ціни на нього на реальному ринку. Тобто при термінових операціях ф'ючерсного типу рух товару необов'язково, оскільки це - продаж права на товар. Стандартний біржовий контракт, ставши об'єктом такої торгівлі, може реалізуватися за різними цінами (у момент купівлі і продажу ціни на ринку реальних товарів змінилися). Якщо ціна підвищилася, різницю виплачує продавець, і навпаки, - якщо вона знизилася - покупець.

Для того, щоб застрахуватися від можливих утрат унаслідок змін цін при виконанні контрактів на реальний товар, у біржових операціях застосовується хеджирування (огородження, захист). У найбільш загальному виді хеджирування визначається як страхування ціни товару від чи ризику небажаного для виробника спаду, чи невигідного для споживача збільшення. І продавець, і покупець однаково зацікавлені в усуненні значних коливань і в остаточному підсумку - у стабілізації руху цін. На практиці це робиться в такий спосіб. Суб'єкт, що продає реальний товар на біржі з постачанням у майбутньому, спираючи на існуючий рівень цін, у той же час купує ф'ючерсні контракти на такі ж термін і кількість товару. А суб'єкт, що купує реальний товар з постачанням у майбутньому, у той же час продає на біржі ф'ючерсні контракти. Вони виступають як страхові гаранти - коли в операції одна сторона втрачає як продавець реального товару, у теж час вона виграє як покупець ф'ючерсних контрактів на таку ж кількість товару, і навпаки.Зменшення ризику, зв'язаного з торгівлею ф'ючерсними контрактами, сприяють опціонні угоди, що представляють собою торгівлю попередніми контрактами. Джерелом доходу для покриття фактичної ціни в порівнянні з ціною при висновку опціонної угоди виступає премія. Вона є величиною ризику, що дозволяє покупцю опціону завчасно знати, що він може втратити, якщо відмовиться від його придбання. А це може бути при наступних обставинах. Суб'єкт, що займається сільськогосподарським виробництвом, у березні хоче купити трактор, що коштує кілька мільйонів карбованців. Але в цей час у нього немає грошей, вони будуть лише у вересні, після реалізації його товару. За зазначений час ціни на трактор можуть змінитися. Щоб реалізувати свої інтереси, покупець (хоче придбати трактор, а грошей немає) і продавець (хоче реалізувати трактор і за відстрочку платежу одержати відсоток) беруть контракт, що називається опціоном, відповідно до якого покупець зобов'язується заплатити за трактор установлену суму і визначену суму за опціон. Продавши опціон, суб'єкт, що має трактор, зобов'язаний його продати. Суб'єкт, що купив опціон, одержує право придбати трактор, але може від нього і відмовитися. При цьому він утрачає відсоток за опціон, а продавець його одержує.