Особливості розміщення і розвитку металургійного комплексу України

Серед металургійних підприємств найкраще працюють меткомбінати "Азовсталь" (рентабель¬ність 8,07%), ім. Ілліча (5,38%), "Запоріжсталь" (12,96%), "Криворіжсталь", "Дніпроспецсталь", Донецький метзавод, задовільно працюють біль¬шість підприємств трубної, вогнетривкої та феро¬сплавної підгалузей. В останній час спостерігаю¬ться позитивні зрушення в рентабельності Алчевського меткомбінату.

Аналіз структури собівартості виробництва продукції свідчить про те, що собівартість форму¬ється, головним чином, на базі цін на сировинні матеріали, обладнання та енергетичні витрати. Має місце збільшення собівартості металургійної продукції через значні витрати на утримання соці¬альної сфери, нарахування амортизації на непра¬цюючі основні фонди.Для нормальної роботи металургійної галузі велике значення має платоспроможність вітчизня¬ного споживача металургійної продукції - підпри¬ємств машинобудування, будівельної індустрії, агропромислового комплексу. Але загальноплатіжна криза в народному господарстві негативно впливає на зростання обсягів виробництва, по¬кращення фінансового стану металургійних під¬приємств. Відсутність обігових коштів та "живих" грошей на підприємствах галузі призвела до зро¬стання таких форм розрахунків як бартер, робота за давальницькою схемою, які часом є збиткови¬ми для підприємств-виробників. На сьогодні част¬ка внутрішніх бартерних операцій по гірничо-збагачувальних комбінатах складає в середньому 72%, по металургійних підприємствах - 42%, вог¬нетривкій підгалузі - 78%. Найбільша питома вага виробництва з давальницької сировини відзначає¬ться в коксохімічній підгалузі, яка склала 99%.

Основу експорту підприємств металургійного комплексу складає прокат чорних металів. Його частка в загальній вартості експорту постійно підвищується з 59% у 1993 р. до 73%, в 1998 р. Найбільше зростання мало місце у 1997 р. Разом з тим, за цей період (1993-1998 рр.) у 6 разів скоротився експорт чавуну переробного. Це пози¬тивні зрушення, оскільки вони свідчать про змен¬шення частки експорту сировинної продукції та підвищення частки продукції високого ступеню готовності. Погано, що продовжується експорт квадратної заготовки, тим самим погіршуючи умо¬ви на ринку готового прокату. Обсяги експорту труб в останні роки стабілізувались на рівні 870 тис. т, але спостерігається тенденція зменшення цін на них - з 400$ США у 1993 р. до 340$ США у 1998 р. На протязі останніх п'яти років спостеріга¬ється слабка тенденція до зменшення експорту феросплавів та підвищення експорту залізорудної сировини при майже стабільних цінах на них. Взагалі більшість видів експортної продукції українських підприємств реалізується по цінах дещо нижчих (на 10-20%) за світові. Причин тут декілька, але основними є нижча за світову якість продукції, незадовільна упаковка, залучення до реалізації продукції зана¬дто великої кількості грейдерів, використання давальницьких схем та значних обсягів бартерних операцій при внутрішніх розрахунках.

Теперішній стан металургійного комплексу України характеризуєть¬ся технологічним відставанням у порівнянні з роз¬винутими країнами Європи та світу. Структура металопродукції недосконала, низька частка металу, тонкого листа, жесті, прокату з покриттям, гнутих профілів. Чорна металургія України відстає від світового рівня з багатьох причин, найважливішою серед яких було рішення центральних органів Радянського Союзу двадцятирічної давності, за якими були переадресовані інвестиції на розвиток лише східних і центральних підприємств Росії, що призвело до технічного та соціального відставання металургії Донбасу, Придніпров’я та Приазов’я, тому галузь потребує про¬ведення модернізації та технічної перебудови ви¬робництва, поліпшення структури металопродукції. Знос основних виробничих фондів складає по металургійним підприємствам 56,4%, коксохіміч¬ним - 57,6%, гірничорудним - 58,2%, трубним -57,2%. На обладнанні з терміном служби вище нормативного виробляється 50% усієї металопро¬дукції. Різко зросли питомі витрати енергоресур¬сів на виробництво металопродукції. Рівень енер¬гетичних витрат на виробництво кінцевої продукції на підприємствах гірничо-металургійного комплексу у 1,5-1,8 рази вищій за відповідний світовий показник. Тому одним із го¬ловних завдань є енергозбереження.

Беручи до уваги експортну спрямованість металургійного комплексу (у 1998р. з 19,5 млн. т прокату експорт склав 14,2 млн. т) та вагомий внесок галузі до валютних надходжень в Україну (майже 40%), передбачається здійснення першочергових заходів з технічного переозброєння та структурної пере¬будови галузі. Це знайшло відображення в розро¬бленій програмі розвитку металургійного комплексу України.

Приоритетними напрямками програми розви¬тку металургійного комплексу визначено:

•припинення подальшого падіння виробництва та впровадження техніко-економічних та організаційних заходів, які дозволять стабілізувати опта¬цію в галузі і сприяти підвищенню показників ви¬робництва;

•реструктуризація галузі з метою приведення потужностей підгалузей, підприємств та агрегатів у відповідність з кон'юнктурою внутрішнього та зовнішнього ринків;

•вилучення з експлуатації морально та фізично застарілих агрегатів, нерентабельних виробництв;