Планування соціально-економічного розвитку країни (частина ІІ)
прогнозування і обгрунтування цілей, темпів та умов збалансованого економічного і соціального розвитку ре¬спубліки;
розроблення системи прямих державних адміністративних регуляторів;
визначення економічних важелів і стимулів (економічних регуля¬торів) ;
формування цільових комплексних програм, раціональне поєднання інтересів республіки із внутрішніми та зовнішніми суб'єктами ринкових відносин шляхом координації їх планово-економічної діяльності й економічного впливу;
координацію і взаємопов'язання розроблення індикативного плану з бюджетом держави;
застосування як інструменту поточного аналізу та координації виконання окремих елементів, завдань, програм і досягнення основних цілей, затверджених Верховною Радою України у складі індикативного плану;
вироблення і реалізацію пріоритетів у розвитку економіки. Слід зазначити, що конкретний склад показників індикативною плану, структура та методи їх визначення можуть змінюватися залежно від стану народного господарства, цілей та завдань державного регулю¬вання.Для розрахунку показників і подання інформації використовується уже впроваджена в Україні автоматизована система планових розра¬хунків (АСПР), побудована на основі використання електронно-обчис¬лювальної техніки і сучасних засобів телекомунікаційного зв'язку. Нині в ній уточнюються програми відповідно до особливостей розрахунків індикативного плану і розвитку нових форм господарювання.
МЕХАНІЗМ ДЕРЖАВНИХ ЗАМОВЛЕНЬ І КОНТРАКТІВ
Державні замовлення і контракти належать до засобів прямого впливу держави на виробника.
Державні замовлення містять ме¬ханізми формування складу необхідної державі продукції (робіт, послуг) і розміщення відповідних угод серед підприємств усіляких форм влас¬ності, фінансування і контролю за їх виконанням, механізм конкурсних торгів. Механізм державних замовлень широко використовується як засіб впливу на економіку у багатьох країнах з розвинутою ринковою економікою.
Державне замовлення упроваджується на виробництво та поставку для державних потреб промислової продукції, с\г си¬ровини та продовольства, виконання робіт, надання послуг, створення виробничих потужностей, проведення фундаментальних та найваж¬ливіших прикладних наукових досліджень, освоєння нових технологій, підготовку спеціалістів, розв'язання соціальних проблем.
Для підприємств державне замовлення є одним із орієнтирів фор¬мування їхньої виробничої програми. Водночас державне замовлення своїм складом окреслює зону впливу центральних органів державної виконавчої влади на формування структури виробничої програми підприємства.
Контракт — угода між двома сторонами.
Державний контракт є засобом забезпечення потреб споживачів, що фінансуються за рахунок державного бюджету, поповнення держав¬ного резерву. При цьому держава гарантує оплату продукції, виконання робіт, надання послуг.
Обсяги поставок продукції, виконання робіт, надання послуг за державними контрактами формуються на основі пропозицій замовників і мають бути збалансовані з можливостями державного бюджету,тому що фінансування за державними контрактами здійс¬нюється замовниками за рахунок державного бюджету у межах коштів, передбачених на ці цілі.
Замовник(Міністерство еко¬номіки, Міністерство соціального забезпечення, Міністерства культури, енергетики, оборони, облвикон¬коми, Службу безпеки,Національну гвардію) укладає державні контракти, виступає від імені держави гарантом фінансування поставок продукції, виконання робіт, надання послуг, передбачених контрактом, у межах асигнувань, виділених йому на ці цілі.
Якщо є можливість вибору виконавців, завдання за держав¬ними контрактами розміщуються замовниками на конкурсній основі. Підприємства-монополісти не мають права відмовлятися від укладання державного контракту і виконання державного замовлення.