Новий Земельний кодекс України: проблеми і перспективи
Земельний кодекс – це не тільки набір положень, які можуть сприяти розвитку фермерства в Україні, але і можливість відстоювати свої ідеологічні позиції чи їх спростовувати для тих, чи інших політичних сил.
Земельний кодекс передбачає перехід землі вже не в умовну, а досить конкретну власність. Зрозуміло, що деяким політичним силам це зовсім не до вподоби. Оскільки, за трактуваннями тих же комуністів: земля – це всенародний, вседержавний набуток і торгівля нею – це справжній злочин. Але наскільки щирі комуністи у дотриманні такої позиції і чи не є ця позиція “червоних” просто черговим прикриттям для відстоювання суто своїх політичних інтересів, особливо напередодні чергових виборів до Верховної Ради. Але якщо відкинути політичні ігрища, то зрозуміло, що Земельний кодекс, який ставить більш-менш крапки над питанням приватизації землі, вкрай необхідний економіці України, сільському господарству, економіці України в цілому.
Спостерігаючи за перебігом подій у сесійній залі під час голосування, впадало в око сильне бажання першого-віце спікера українського парламенту Віктора Медведчука будь-що прийняти кодекс саме зараз. Хоча сам Медведчук і його рідна СДПУ(О) ще донедавна висловлювалися досить обережно щодо необхідності оголошення землі приватною власністю. Досить вдале пояснення такому феноменові дав політолог Віктор Небоженко: «Між Президентом Кучмою і СДПУ(О) останнім часом склалися досить складні стосунки, обумовлені розподілом адміністративного ресурсу. Кучма за кілька днів до голосування назвав Верховну Раду центром дестабілізації українського суспільства. Звичайно, він не мав на увазі Плюща чи комуністів. Він мав на увазі Медведчука. І той не забарився висловити свою незгоду з Кучмою. У такій ситуації віце-спікеру потрібно було довести, що під його керівництвом парламент працює успішно і конструктивно. Що він і зробив. Це був правильний хід».
Чомусь відразу після голосування деякі рухівці поспішили заявити про те, що з цього моменту кількість прихильників комуністів на селі відразу різко зменшиться. Але на запитання, чому це має відбутися, зрозумілої відповіді ми так і не отримали. Натомість президент Київського міжнародного інституту соціології Валерій Хмелько дотримується діаметрально протилежної думки: «Виборці, які поділяють комуністичні погляди, голосуватимуть за КПУ незалежно від того, буде в них у власності земля чи ні. Тим більше, що вільний продаж землі почнеться лише через п’ять років».
На його думку, події під час голосування швидше навпаки — посилять позиції комуністів на час виборів. «Дехто з прихильників КПУ під впливом засобів масової інформації почав був думати, що компартія справді співпрацює з діючою владою. Такий різкий протест і подальша кампанія дозволить комуністам повернути своїх прихильників назад. Вони робитимуть наголос на тому, що «заводи і фабрики вже розтягли, тепер взялися за народну землю».
На думку Хмелька, всі інші нічого нового в сенсі передвиборної агітації не отримали, а ліві тепер мають про що говорити виборцям. «Тим більше, що те, як проштовхували кодекс, чи те, як це виглядало з телеекрана, не можна назвати демократичним», — додає соціолог. Варто зазначити, що до останнього моменту комуністи були в досить складному становищі, оскільки з виплатою пенсій та економічним зростанням традиційний набір фразеології «захистників народу» поступово переставав діяти.
Селянам і фермерам нібито нічого боятися за свою земельку, оскільки, за твердженнями фахівців з різних галузей, найближчим часом у «грошових мішків» не буде бажання прибрати до рук великі плантації десь у глибинці на Полтавщині, що їх швидко не перепродаси. «Олігархічні фракції недарма так билися за кодекс. Сьогодні земля стала чи не єдиною можливістю для кримінальних капіталістів легалізації тіньових коштів», — говорить Віктор Небоженко. Також, на його думку, попри заборону придбання землі іноземцями значна її частина опиниться в руках у росіян.
«Західний капіталіст не створюватиме підставних фірм і не шукатиме підставних людей, а для кримінального капіталу з Росії це звична справа. Їм теж потрібно легалізувати тіньові капітали. Отож депутати зробили нашим сусідам неоціненну послугу», — говорить Небоженко. Найближчим часом, вважає він, потрібно очікувати наїздів кримінального капіталу на власників землі, розміщенної неподалік міст, і особливої уваги до підприємств, розташованих у містах на великих ділянках. Форми можуть бути найрізноманітнішими.
Розповідають, що коли один впливовий політик-бізнесмен розширював свою віллу поблизу Позняків у Києві, його коротко стрижені «представники» приходили до сусідів і пропонували певну суму за дачну ділянку. Коли ті відмовлялися, гості мовчки йшли геть і приходили наступного дня з пропозицією заплатити вдвічі менше. Так продовжувалося щодня. Врешті-решт усі швидко погодилися продати ділянки і в міліцію ніхто не заявляв.Якщо така практика матиме поширення, то ті, хто ще донедавна непогано заробляв, постачаючи міські ринки свіжими овочами і фруктами, можуть опинитися без засобів до існування. До речі, у Польщі крайньо права партія «Самооборона», яка представляє саме таких людей, зайняла в Сеймі на останніх виборах близько п`ятдесяти місць.