Проблеми розміщення продуктивних сил в Карпатському регіоні
В С Т У П
Карпатський регіон (Закарпатська, Івано-Франківска, Львівска і Чернівецька області) займають площу в 56,6 тис. км2 (або 9,4 % території України), де проживають 6,5 млн. чол. (або 12 % її населення). Значну частину території регіону займають Українські Карпати — унікальна гірнича екосистема на Заході нашої держави. В силу ряду об’єктивних і суб’єктивных причин намітились (а в останні роки — поглибились) тенденції до соціально - економічного упадку краю: розбалансовані господарські з’вязки, прогресує безробіття, загострюються диспропорції в життевому рівні населення в його гірній та рівнинній частинах, на0ближаєтся до критичної демографічної ситуації, деградує унікальна природа Карпат, запущені історико-культурні цінності регіону.
Ці та ряд інших негативних явищ і тенденцій (не кажучи вже про чисто виробничі проблеми) являються, безумовно, внаслідок непродуманої, а подеколи — і авантюрної економічної політики радянської влади в попередні роки. Правда, ряд помилок допущений уже в посткомуністичний період, особливо — в здійсненні ринкових реформ на рівні макроекономічного регулювання. Треба також признати, що сьогоднішній соціально-економічний стан карпатських областей в значній степені, являється внаслідок відсутності чіткої державної регіональної політики в Україні.
КАРПАТСЬКИЙ РЕГІОН В ДЕРЖАВНОМУ ВИМІРІ
Рівень економічного розвитку Карпатського регіону оцінюється як средній. По виробництву національного доходу в розрахунку на душу населення, тільки Львівска область перевищує средньореспубліканський рівень, а Закарпатськая взагалі має самий низький показник в Україні. Промисловий комплекс регіону виробляє майже 12 % всієї промислової продукції нашої держави; при цьому машинобудівництво і металообробка складає 10,9 %, електроенергетики — 7,1 %, хімічної та нафтохімічної промисловості — 13 %, лісної, деревообробної и целюлозно-паперової промисловості — 32,7 %, промисловості будівельних матеріалів — 10,3 %. По випуску окремих видів промислової продукції (таких, как автобуси, телевізори, автопогрузчики, алмазний інструмент, сірка, калійні міндобрива, резинове взуття та ін.) регіон являеться монополістом на українському ринку.
Маючи самий низький в Україні рівень землезабезпеченості в розрахунку на душу населення, всього 6,4 % площі сільськогосподарських угідь і 5,3 % орних земель, Карпатський регіон виробляє близько 10 % валової продукції рослинництва и тваринництва. В розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь тут виробляється в 1,6 раза більше продукції сільського господарства, ніж в средньому по республіці. Але показник її виробництва в розрахунку на душу населення відстає від средньореспубліканского на 20 %. В цілому эефективність сільского господарства в регіоні низька, і тому він не забезпечувє себе продуктами харчування. Низькими залишаються врожайність сільскогосподарськиих культур і продуктивність сільскогосподарських тварин. Якщо брати за орієнтир Венгрію, то в порівнянні з неб средня врожайність зернових і зерно-бобових в регіоні нижча в 1,8 раза, цукрового буряка— відповідно, в 1,6, картплі — в 2,5, а надої молока від 1 корови — в 2 рази.
Потрібно окремоо відмітити особливе місце Карпатського регіону в геополітичному контексті соціально-економічного и внутрішньополітичного развитку України. Його географічне сусідство з розвиненими європейскими державами і тими країнами, котрі прискорено інтегруются в ЕС, завжди буде виступати благосприятливим фактором для вхождення України в міжнародні єкономічні і політичнв структури.
ЕКОНОМІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ КАРПАТСЬКОГО РЕГІОНУ.
СТАН, СТРУКТУРА, ПРОБЛЕМИ
Природні ресурси Карпатського регіону (мінерально-сировинні, земельні, лісові, водні і рекреаційні в суттєвій мірі впливають на формування галузевої структури його господарського комплексу, тим самим оприділюючи приорітетні напрямки развитку останнього. В цілому їх можна рахувати сприятливими для подальшого розвитку виробничих сил. Правда, сьогодні потрібно рахуватись з тим, що запаси окремих видів ресурсів вичерпуються а це в свою чергу, провокує появу соціальних проблем, і в стратегічному плані ставить питання пошуку і втягнення в господарський оборот альтернативних, конкурентоспособних видів природних ресурсів.
Створений в регіоні виробничий потенціал, його структура і ефективність являются прямим наслідком реалізації економічної політики радянської влади в західних областях України. За рахунок екстенсивного нарощування виробничихх потужностей (і в першу чергу — в природоексплуатуючих галузях) благодатний край був фактично претворений в сировинний придаток імперії. Регіон успадкував від бувшого СРСР економічно невиправдану структуру машинобудування: в большості випадків підприємства галузі получали комплектуючі деталі із-за кордонів України, туди ж поступала і основна маса її готової продукції. Якщо ж врахувати високу меліоризацію машинобудування, то тепер виправити його і без того достатньо інертну структуру при відсталих технологіях нелегко.Легка промисловість карпатських областей, випускає різні види тканнин, швейні, панчішно-носочні вироби, верхній і більевий трикотаж, взуття і другі товари народного вжитку. Питома вага цієї галузі в загальному об’ємі витобництва промислової продукції в Львівскій області складає 12,6 %, в Закарпатській - 17,6 %, в Івано-Франківскій - 19,3 % і в Чернівецькій - 24,7 %.