Використання непрямих методiв перевiрки правильності встановлення розміру податку на прибуток

Непрямi методи є:

- уважним i обережним розслiдуванням дiяльностi платника податкiв, пов'язаної з оподаткуванням;

- обережним використанням iнформацiї про доходи або витрати платника податкiв, яка не мiститься у декларацiї чи облiку;

- систематичною реконструкцiєю операцiй платника податкiв для визначення його податкових зобов'язань.

Таким чином, органи податкової служби можуть, використовуючи непрямi методи, визначати оподатковуваний дохід, а платники податкiв повиннi спростовувати чи довести неправильнiсть його визначення.

Непрямi методи перевiрки передбачають отримання побiчних доказiв чи пiдтвердження суми доходу за допомогою оцiнки величини фактичної вартостi майна, суми банкiвських вкладiв тощо.

З досвiду роботи податкових органiв зрозумiло, що приховувати витрати значно складнiше, нiж доходи. Взагалi, за витратами завжди можливо вiдстежити фiнансовi операцiї платника. Розроблений метод полягає у визначеннi витрат платника податкiв i вiдрахуваннi їх вiд доходу, який має iснувати i дозволятиме йому вiдповiднi витрати.

При будь-якiй перевiрцi для перевiряючого важливо ознайомитися з дiяльнiстю платника податкiв. Якщо основним джерелом доходу платника податкiв є бiзнес (пiдприємницька дiяльнiсть), то перевiряючий повинен визначити: якi товари або якi послуги пропонуються цим пiдприємством, як вони реалiзуються (ринки збуту), джерела та умови їх поставки тощо.

Iснує п'ять основних методiв непрямого визначення величини доходу, якi можливо застосовувати в разi недостатньої iнформацiї про платника податкiв (див. рис.2 ).

Мета методу джерел походження та використання коштiв полягає у визначеннi того, чи був дохiд перебiльшений чи занижений. Таким чином, задекларований дохiд - це джерело походження коштiв. Замiсть того, щоб перелiчувати всi статтi валового доходу як джерело походження, а всi вiдшкодування з валового доходу як джерело використання, чистий (або скоригований валовий) дохiд вважається джерелом походження.Метою застосування методу визначення «чистої» вартостi майна є визначення доходу платника податкiв за змiнами у «чистiй» вартостi майна, тобто за витратами на придбання основних фондiв, не вiдображених у декларацiї.

Метод визначення «чистої» вартостi майна базується на проведеннi повного фiнансового аналiзу платника податкiв, за яким можливо визначити, як впливає полiпшення матерiального стану платника податкiв за рiк на результати оподаткування його доходу. При цьому може бути встановлено, що полiпшення матерiального стану платника податкiв за рiк є результатом зменшення оподатковуваного доходу.

Метод визначення «чистої» вартостi майна платника податкiв розглядається, як рiзниця мiж чистою вартiстю майна (активiв) на початок та кiнець звiтного року, тобто це є прирощена чиста вартiсть активiв плюс доходи платника податкiв мiнус витрати за рiк. Крiм того, до цiєї суми додаються кошти, якi не дозволяється вiдносити до «витрат» та вiднiмаються суми, якi не пiдлягають оподаткуванню згiдно з дiючим законодавством. Під час ведення такої перевiрки визначений дохід платника податкiв порiвнюється з сумою доходу, вказаною в декларацiї.

Такий метод рекомендується використовувати у разi, коли:

- перiод, що перевiряється, складає два i бiльше рокiв;

- облiк та записи не велися;

- облiк та записи неадекватнi або вiдсутнi;

- суми декiлькох видiв активiв змiнювалися протягом року.