Арбітражне врегулювання спорів

2. переглядає в порядку нагляду рішення, ухвали, постанови Вищого арбітражного суду, Арбітражного суду Автономної Республіки Крим, арбітражних судів областей, міст Києва і Севастополя;

3. вивчає й узагальнює практику застосування законодавства, забезпечує однаковість практики, аналізує статистику вирішення господарських спорів; дає роз'яснення арбітражним судам з питань практики застосування законодавства України, яке регулює відносини у господарській сфері та порядок вирішення господарських спорів.

4. Роз'яснення Вищого арбітражного суду є обов'язковими для суддів і учасників господарських правовідносин, що застосовують законодавство, з якого дано таке роз'яснення;

5. веде роботу, спрямовану на запобігання правопорушенням у сфері господарських відносин;

6. здійснює організаційне керівництво Арбітражним судом Автономної Республіки Крим, арбітражними судами областей, міст Києва і Севастополя, несе відповідальність за організацію, стан і вдосконалення їхньої діяльності, перевіряє і поширює позитивний досвід роботи арбітражних судів республіки;

7. забезпечує добір і підготовку кандидатів у судді, підвищення кваліфікації працівників арбітражних судів, організовує роботу з матеріально-технічного забезпечення арбітражних судів і створення належних умов для їхньої діяльності, нормативного забезпечення, ведення статистичного обліку;

8. здійснює інші повноваження, надані йому законодавством. Для підготовки науково обгрунтованих рекомендацій з питань організації та діяльності арбітражного суду, розробки пропозицій щодо вдосконалення законодавства, порядку і практики розгляду господарських спорів при Вищому арбітражному суді України створюється науково-консультативна рада за участю провідних учених та інших висококваліфікованих спеціалістів, її склад, порядок організації та діяльності затверджує президія Вищого арбітражного суду.

Тож, як бачимо, багаторівнева система арбітражного врегулювання спорів, багатоманітність установ, які займаються цим дають нам підставу стверджувати, що українська судова система має всі умови для подальшої розробки демократичної та систематизованої бази правосуддя.

2. Умови та строковість арбітражного врегулювання спорів

Арбітражні спори- соціальні конфлікти, що виникають між юридичними особами (суб’єктами підприємництва, державними та іншими органами), в основі яких лежить спір про право та законні інтереси.

До категорії арбітражних належать спори, які за Арбітражним процесуальним Кодексом України та іншими законодавчими актами підвідомчі арбітражним судам. У разі, коли претензію залишено без відповіді чи відхилено повністю або частково, заявник звертається з позовом щодо арбітражного врегулювання спору. Загальний строк позовної давності щодо захисту прав за позовом про відшкодування основного боргу, встановлений чинним законодавством, - три роки. Право на позов виникає з того дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови у позові.

Позовна заява повинна містити: - найменування арбітражного суду, в який направляється заява; - найменування сторін, їхні адреси; - зміст позовних вимог; - зазначення ціни позову; - формулювання обставин, що з них випливає позовна заява; - докази, які підтверджують позов; - обгрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; - відомості про вжиття заходів доарбітражного врегулювання спорів; - перелік документів та доказів, які додаються до заяви.

До позовної заяви додаються документи, що підтверджують:

Ø статус суб'єкта підприємницької діяльності;

Ø відомості про вжиття заходів доарбітражного врегулювання спору (копія претензії та квитанція або повідомлення про вручення);Ø відправлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів (квитанція або повідомлення про вручення);