Форми і системи оплати праці
Таблиц» 2. Коефіцієнти співвідношення до мінімальної заробітної плати мінімальних тарифних ставок для їх диференціації за видами виробництв, робіт і діяльності залежно від складності та умов праці по основних галузях народного господарства
Види виробництв, робіт, діяльностіКоефіцієнти співвідношенняМашинобудування Металообробка Вугільна промисловість Гірничі роботи на підприємствах чорної і кольорової металургії в гірничохімічній промисловості, геологорозвідці, на будівництві метрополітенів Підприємства металургійної промисловості Електроенергетична промисловість: атомні електростанції і теплоелектроцентралі теплові та гідроелектростанції, електричні і теплові мережі Нафтова і газова промисловість Хімічна, нафтохімічна, хімікофармацевтична, мікробіологічна промисловість Лісова промисловість, лісове господарство Целюлозно-паперова промисловість Деревообробка Промисловість будівельних матеріалів, скляна і фарфоро-фаянсова промисловість Легка, харчова і рибна промисловість Поліграфічне виробництво Експлуатаційні роботи, ремонт, налагодження і обслуговування технічних засобів залізничного транспорту і метрополітенів Цивільна авіацій Сільське господарство: трактористи-машиністи на роботах у тваринництві та на ручних роботах Підприємства і організації зв'язку Будівельні, будівельно-монтажні та ремонтно-будівельні роботи Побутове обслуговування населення Торгівля і громадське харчування Матеріально-технічне постачання1.08- 1.4-1 1.06-1.25 1.45-2.75 1.45 - 2.29 1.17-1.6 1.31 1.25 1.08-1.86 1.08- 1.45 1.02- 1.56 1.08- 1.17 1.06- 1.13 1.06-2.12 1.02-1.17 1.06-1.17 1.06- 1.30 1.17-1.56 1.19- 1.56 1.02- 1.08 1.06- 1.13 1.28-1.53 1.02- 1.36 1.02- 1.06 1.08- 1.30
Встановлені тарифні ставки, коефіцієнти та розряди, які визначають міру оплати праці, самі по собі не дають можливості розрахувати заробіток того чи іншого працівника. Виникає необхідність їх ув'язки з фактичними результатами (витратами) праці. Саме цю функцію виконують форми та системи оплати праці, обумовлюючи визначений порядок її нарахування.
Основними вимірниками витрат праці є кількість виготовленої продукції (наданих послуг) відповідної якості або робочий час, тобто кількість днів, годин, протягом яких працівник зайнятий на підприємстві. Такому поділу вимірників витрат праці відповідають дві форми оплати праці, що базуються на тарифній системі - відрядна і почасова і включають ряд систем для різних організаційно-технічних умов виробництва (рис. 3.).
При відрядній формі оплата праці проводиться за нормами і розцінками, встановленими, виходячи з розряду виконуваних робіт. Присвоєний працівникові кваліфікаційний (тарифний) розряд є підставою для надання йому можливості виконувати роботу відповідної складності. Основними умовами застосування відрядної оплати праці є наявність кількісних показників роботи, що безпосередньо залежать від конкретного працівника і піддаються точному обліку, а також необхідність стимулювання зростання випycкy продукції та існування реальних можливостей підвищення виробітку на конкретному робочому місці.
Використання цієї форми оплати праці потребує встановлення обгрунтованих норм виробітку, чіткого обліку виконання і, що особливо важливо, не повинно призводити до погіршення якості продукції, порушень технологічних режимів, техніки безпеки, а також до перевитрачання сировини, матеріалів, енергії.
Рис. 3. Форми і основні системи оплати праці.
При прямій відрядній системі заробіток працівника (Dпвс) розраховується шляхом перемноження кількості одиниць виробленої продукції (v) та розцінки за одиницю продукції (р):
Dnвc = р × v
Розцінка визначається діленням погодинної тарифної ставки на норму виробітку або множенням погодинної тарифної ставки на норму часу (у годинах) на виготовлення одиниці продукції.
При непрямій відрядній системі заробіток працівника залежить не від його особистого виробітку, а від результатів праці працівників, що ним обслуговуються. Вона застосовується для оплати тих категорій допоміжних робітників (наладчиків, ремонтників, кранівників), праця яких не піддається нормуванню та обліку, але значною мірою визначає рівень виробітку основних робітників. Заробіток робітника (Dnвc) при цій системі розраховується за формулою:
Dnвc = s×t×kвн