Мале підприємництво

Мале підприємництво здійснюється створенням розгалуженої Системи малих підприємств.Малі підприємства — це організаційно-економічний вид підприємств, які згідно зі ст. 2 Закону України "Про підприємства в Україні" кваліфікуються за показником чисельності зайнятих пра¬цівників із градацією за сферами діяльності.

Зокрема, до малих підприємств належать підприємства з кількістю зайнятих від 15 до 200 осіб залежно від галузі або виду діяльності. Так, у промисловості та будівництві малими вважаються підприєм¬ства, на яких працює до 200 осіб, в інших галузях виробничої сфери— до 50 осіб, у науці та науковому обслуговуванні — до 100 осіб, у .галузях невиробничої сфери — до 25 осіб, а в роздрібній торгівлі — до 15 осіб.

Верховною Радою України 19 жовтня 2000 р. було ухвалено Закон України "Про державну підтримку малого підприємництва". Відповідно до цього Закону суб'єктами малого підприємництва є: фізичні особи, зареєстровані у встановленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності (громадяни-підприємці); юридичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності будь¬-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний період (кален¬дарний рік) не перевищує 50 осіб та обсяг річного валового доходу гне перевищує 500 000 євро.

Середньооблікова чисельність працюючих визначається з урахуванням усіх працівників, у тому числі тих, що працюють за догово¬рами та за сумісництвом, а також працівників представництв, філій, відділень та інших відокремлених підрозділів.

За оцінками експертів Світового банку, тільки у країнах, що розвивають-ся, існує близько 50 визначень малого підприємства. У різних країнах вико-ристовують різні класифікаційні ознаки (критерії) віднесення підприєм¬ства до розряду малих. Так, у Японії такими критеріями є розмір капіталу, Чисельність працюючих та галузева належність. Згідно з чинним законо¬давством до малих та середніх відносять юридичне самостійні підприєм¬ства, що мають до 300 робітників, у галузях промисловості, будівництва, транс¬порту, зв'язку, кредиту, комунального господарства; до 100 — в оптовій торгівлі; до 50 — у роздрібній торгівлі та сфері послуг. На практиці малі та середні підприємства поділяють на сім груп залежно від чисельності зайнятих: 1-4, 5-9, 10-29, 30-49, 50-99, 100-299, 300-499 робітників. У Великобританії у виробничій сфері фірма офіційно вважається малою, якщо в ній зайнято до 200 осіб. У більшості інших секторів економіки основним критерієм визначення малого підприємництва є показник річного обороту, який не повинен перевищувати 250 тис. фунтів стерлінгів. Кількість зайня¬тих і обсяг основного капіталу — такі критерії віднесення підприємства до розряду дрібних в Італії, в Індії — чисельність зайнятих і обсяг інвестицій, а в багатьох галузях — ще й рівень використання енергії.

Суть та значення малого бізнесу полягають у тому, що він є про¬відним сектором ринкової економіки; становить основу дрібно¬товарного виробництва; визначає темпи економічного розвитку, струк¬туру та якісну характеристику ВВП; здійснює структурну перебу¬дову економіки, швидку окупність витрат, свободу ринкового вибо¬ру; забезпечує насичення ринку споживчими товарами та послуга¬ми повсякденного попиту, реалізацію інновацій, додаткові робочі місця; має високу мобільність, раціональні форми управління; фор¬мує новий соціальний прошарок підприємців-власників; сприяє по¬слабленню монополізму, розвитку конкуренції .

2. Функції малого підприємництва

Роль і місце малого підприємництва в національній економіці найкраще виявляються в притаманних йому функціях.

По-перше, мале підприємництво формує конкурентне середови¬ще. Відомо, що в умовах вільної ринкової економіки конкуренція є відображенням відносин змагання між господарськими елемента¬ми, коли їх самостійна діяльність ефективно обмежує можливості кожного з них вплинути на загальні умови обігу товарів на даному ринку, а також стимулює виробництво тих товарів, яких потребує споживач. Тоді діяльність учасників ринкових відносин набуває динамічного характеру, вона пов'язана з економічною відповідальні¬стю та ризиком підприємця, що перетворює його на своєрідний соці¬альний двигун економічного розвитку. Мале підприємництво допо¬магає утвердженню конкурентних відносин, бо воно є антимонопольним за своєю природою, що виявляється в різноманітних аспектах його функціонування. З одного боку, малий бізнес, внаслідок чис¬ленності елементів, що його складають, та їх високого динамізму значно меншою мірою піддається монополізації, ніж великі підприєм¬ства. З іншого боку, за умов вузької спеціалізації та використання новітньої техніки він виступає як дійовий конкурент, що підриває монопольні позиції великих корпорацій. Саме ця риса малого бізнесу відіграла суттєву роль у послабленні, а іноді й у подоланні розвину¬тими країнами притаманної великому капіталу тенденції до моно¬полізації та затримки технічного прогресу.По-друге, мале підприємництво, оперативно реагуючи на зміни кон'юнктури ринку, надає ринковій економіці необхідної гнучкості. Ця його риса набула в сучасних умовах особливого значення внаслі¬док швидкої індивідуалізації та диференціації споживчого попиту, прискорення науково-технічного прогресу (НТП), зростання номен¬клатури промислових товарів та послуг.