Банкрутство підприємства та шляхи його подолання на сучасному етапі
1. Служити механізмом запобігання непродуктивному викорис¬танню активів підприємств.
2. Бути інструментом реабілітації підприємств, які опинилися на межі банкрутства, однак мають значні резерви для успішної фінан¬сово-господарської діяльності в майбутньому. Як правило, така реа¬білітація передбачає фінансову реорганізацію.
3. Сприяти якнайповнішому задоволенню претензій кредиторів.
За своєю суттю інституція банкрутств є одним із способів відбору (селекції) суб'єктів господарювання. У ринковій економіці банкрут¬ство підприємств — нормальне явище. Із кожних 100 новостворених підприємств на ринку залишається від 20 до ЗО. У США, наприклад, загальна кількість підприємств, оголошених банкрутами в 1997 році, становила близько 30 000, в Росії — 2040. В Україні спостерігається стійка тенденція до збільшення кількості порушених справ про банк¬рутство (рис 1, 2). Щоправда, лише 35-45% підприємств, на які по¬дано позови, оголошуються банкрутами. Близько 10-15% всіх пода¬них позовів стосуються підприємств з державною формою власності.
Проте поширеною є думка, що в перехідний до ринкової еконо¬міки період положення закону «Про банкрутство» щодо державних підприємств мають бути поблажливішими, щоб запобігти лавині банкрутств таких підприємств. Поширення лояльного підходу на приватний сектор (у тім числі на приватизовані підприємства) не вважається доцільним, оскільки тут криється певна небезпека. Якщо приватні підприємці не будуть повною мірою обмежені дією закону про банкрутство, то може суттєво постраждати фінансова дисциплі-на. Це, в свою чергу, зменшить довіру до приватного підприємницт¬ва та знизить темпи його розвитку.
Рис.1. Кількість порушених справ про банкрутство в Україні протягом 1992-2002 років
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про банкрутство» під банк¬рутством розуміють пов'язану з недостатністю активів у ліквід¬ній формі неспроможність юридичної особи задовольнити в установлений для цього строк пред'явлені до нього кредиторами вимоги і виконати зобов'язання перед бюджетом. .
Рис. 2. Проходження справи про банкрутство підприємства
На рис. 2 зображено хід арбітражного процесу за порушення справи про банкрутство підприємства-боржника в Україні. Підста¬вою для порушення справи про банкрутство підприємства є письмо¬ва заява будь-кого з кредиторів боржника, органів державної подат¬кової служби або контрольно-ревізійної служби до арбітражного суду. Кредитор може звернутися із такою заявою, коли дебітор не¬спроможний задовольнити протягом одного місяця визнані ним претензійні вимоги. Крім того, боржник може звернутися до арбіт¬ражного суду з власної ініціативи за його фінансової неспроможно¬сті або загрози такої неспроможності. До заяви боржника додаються список його кредиторів і боржників, бухгалтерський баланс та інша інформація про його фінансове та майнове становище.
До боржника арбітражний суд може застосовувати такі типи процедур:
а) реорганізаційні (санаційні);
б) ліквідаційні;
в) мирову угоду.До реорганізаційних процедур належить зовнішнє управління майном, санація та реорганізація (реструктуризація) підприємства. До ліквідаційних процедур відносять примусову ліквідацію під¬приємства-боржника на ухвалу арбітражного суду та добровільну ліквідацію підприємства під контролем кредиторів. Мирова угода укладається між боржником та кредиторами.
Арбітражний суд визнає боржника банкрутом за відсутності про¬позицій щодо проведення санації або незгоди кредиторів з її умовами. У постанові про визнання боржника банкрутом арбітражний суд при¬значає також ліквідаторів (ліквідаційну комісію) — представників зборів кредиторів, банків, фінансових органів, а також Фонду держа¬вного майна, якщо банкрутом є державне підприємство.
З моменту визнання боржника банкрутом: