Фінанси господарських суб’єктів

У деяких випадках в момент виникнення зобов’язання його сума ви­значається із застосуванням попередніх аналітичних чи експертних оцінок. Такі зобов’язання називають забезпеченнями наступних витрат та платежів. Наприклад, підприємство, яке реалізує продукцію з гарантією, бере на себе зобов’язання забезпечу­вати її ремонт або заміну протягом гарантійного терміну. Оскільки конкрет­на сума витрат та час їх виникнення залежать від майбутніх подій, у звітному періоді, коли була реалізована продукція, підприємство змушене створити відповідний резерв, виходячи з попереднього досвіду та прогнозних оцінок фахівців.

Довгострокові зобов’язання включають до свого складу: довгострокові кредити банків; інші довгострокові фінансові зобов’язання; відстрочені податкові зобов’язання; інші довгострокові зобов’язання.

До поточних зобов’язань звичайно належать:

Ø заборгованість по розрахунках з бюджетом по податках та інших платежах;

Ø кредиторська заборгованість постачальникам і підрядчикам за отримані від них товари, роботи, послуги;

Ø заборгованість з оплати праці;

Ø заборгованість зі страхування;

Ø авансові платежі замовників;

Ø короткострокові кредити банку;

Ø нараховані до сплати дивіденди, відсотки тощо.

До складу останнього розділу пасиву балансу «Доходи майбутніх періодів» включаються суми доходів, нарахованих протягом поточного або попередніх звітних періодів, які будуть визнані у наступ­них звітних періодах. Наприклад, нарахований дохід за відсотками по одержано­му довгостроковому безвідсотковому векселю.

Здобути уявлення про те, яка сума фінансових ресурсів (власних та запозичених) є у розпорядженні підприємства на певну дату, можна, підрахувавши їх сальдовим балансом.

Фінансова діяльність суб’єктів господарювання

без створення юридичної особи

В умовах ринкової економіки громадяни мають два основних способи заробити на прожиття: працювати за наймом або самому займатися підприємницькою діяльністю. Зараз, коли Україна знаходиться на шляху до ринкової економіки, який супроводжується зростанням безробіття, невиплатою зарплати на ряді підприємств, усе більше людей замислюються над можливістю організувати свій власний бізнес, самостійно зайнятися підприємницькою діяльністю.

Громадянин, що бажає зареєструватися як підприємець, повинен представити в органи реєстрації: * документ, що засвідчує його особистість; * копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера; * дві фотокартки; * квитанцію про сплату реєстраційного збору; * заповнити реєстраційну картку, яка водночас є заявою про державну реєстрацію. Плата за реєстрацію складає 25 гривень (1,5 неоподатковуваних мінімуми).

Якщо всі документи оформлені правильно, то орган реєстрації повинен протягом 5 робочих днів видати громадянину свідоцтво про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи. У такий спосіб громадянин одержує статус підприємця, але він у даному випадку займається підприємництвом без створення підприємства (для простоти будемо називати такого підприємця індивідуальним підприємцем). Це найпростіша форма підприємництва.