РЕМОНТНЕ І ЕНЕРГЕТИЧНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ ВИРОБНИЦТВА. ОРГАНІЗАЦІЯ ВИРОБНИЧИХ ПРОЦЕСІВ

•Міжремонтний період – проміжок часу роботи устаткування чи іншого засобу праці між двома суміжними (черговими) ремонтами;

•Структура ремонтного циклу – перелік і послідовність планових ремонтів, процесів технічного обслуговування в межах одного ремонтного циклу;

•Категорія складності ремонту – показник, який відзначає трудомісткість планового ремонту того чи того виду технологічного устаткування проти трудомісткості ремонту еталонної фізичної одиниці.

1.2.Енергетичне господарство

Удосконалення техніко – технологічної бази виробництва, збільшення потужності та інтенсифікація використання машин (агрегатів) об`єктивно збільшують споживання різних видів енергії. Частка витрат на енергію в структурі собівартості продукції має тенденцію до зростання. Оскількі енергія (електроенергія насамперед) не може накопичуватися, тобто процес ії виробництва збігається з процесом споживання, будь–які порушення енергопостачання завдають підприємству значних збитків. Усе це підвищує значення безперешкодного функціонування енергетичного господарства підприємства.До складу енергетичного господарства за звичай входять такі окремі його види:

•Енергосилове – знижувальні підстанції, генераторні та трансформаторні установки, електричні мережі, акумуляторне господарство;

•Теплосилове – котельні, компресори, теплосилові мережі, водопостачання, каналізація;

•Газове – газогенераторні станції, газові мережі, холодильні та вентиляційні установки;

•Пічне – нагрівальні та термічні печі;

•Слабкострумове – власна телефонна станція, різні види зв`язку (в тім числі диспетчерського та селекторного);

•Енергоремонтне – технічне обслуговування, ремонт і модернізація різноманітного енергообладнання.

Керівництво енергетичним господарством за значних обсягів споживання енергії здійснює головний енергетик підприємства. Безпосереднє виконання функції енергозабезпечення підприємства покладається на відділ головного енергетика, енергоцех і відповідні лабораторії. На невеликих підприємствах енергетичне господарство підпорядковується головному механіку.

В основу експлуатації енергогосподарства покладаються розрахунки планового і звітного енергетичного балансів підприємства. Розробка планового енергетичного балансу здійснюється з метою: по – перше, визначення потреби в паливі та енергії з урахуванням допустимих витрат у внутрішніх мережах (витратна частина балансу); по – друге, обгрунтування засобів забезпечення цих потреб за рахунок виробництва енергії зі сторони, використання вторинних енергоресурсів (прибуткова частина балансу).

Звітний енергетичний баланс використовується для аналізу фактичного стану енергозабезпечення підприємства й контролю використання енергоресурсів. Він також служить вихідною базою для розробки стратегічних та оперативних заходів для об`єктивно необхідної економії паливно – енергетичних ресурсів.

2.ОРГАНІЗАЦІЯ ВИРОБНИЧИХ ПРОЦЕСІВ.

Виробничий процес та окремі його операції мають бути раціонально організовані в просторі і часі. Для цього за проектування та організації виробничого процесу слід дотримуватися певних принципів. До таких принципів належать: спеціалізація, пропорційність, паралельність, прямоточність, безперервність, рітмічність, автоматичність, гнучкість, гомеостатичність.

•Принцип спеціалізації означає обмеження різноманітності елементів виробничого процесу, передусім зменшення номенклатури продукції, яка виготовляється на кожній дільниці підприємства, а також різновидів виробничих операцій, що виконуються на робочих місцях.