Класифікація підприємств малого бізнесу
В установчому договорі засновники повинні прийняти зобов'язання по створенню суспільства, визначити порядок спільної діяльності по його створенню, установити умови передачі суспільству свого майна й участі в його діяльності, визначити умови і порядок розподілу між учасниками прибутку і збитків. Учасник ТОВ вправі в будь-який час вийти із суспільства незалежно від згоди інших його учасників. При цьому йому повинна бути виплачена вартість майна, що відповідає його частці в статутному капіталі суспільства.
Фірмове найменування ТОВ повинне містити найменування суспільства і слова «з обмеженою відповідальністю».Органами керування ТОВ є загальні збори учасників товариства і виконавчий орган, що здійснює поточне керівництво діяльністю ТОВ і підзвітний загальним зборам його учасників.
Акціонерним товариством (АТ) визнається комерційна організація, статутний капітал якої розділений на визначене число рівних часток - акцій. Відповідальність членів суспільства, яких називають акціонерами, обмежується номінальною вартістю придбаних ними акцій.
Більш детальніше про акціонерні товариства та їх фінансову діяльність буде розглянуто в третьому питанні даної роботи.
Приватне підприємство – це підприємство, що має в одному обличчі і засновника і власника. Всі інші в ньому є найманими робітниками.
2. Спільні підприємства – системи малого бізнесу
Поняття "спільне підприємство", то і в економічній, і в юридичній літературі відсутня термінологічна єдність: можна зустріти використання визначень "змішане товариство", "змішана компанія", "змішана фірма", "спільне підприємництво", а також "підприємство спільного володіння". Для спільних підприємств, що використовуються у відносинах "Захід-Захід" і "Північ-Південь", найбільш вживані терміни "спільна компанія" або "змішана компанія", а також, в останні роки, - "спільне підприємство" або "джоінт венчур". Це пов'язано з правовими аспектами питання.
Створення СП на паритетних правах може також бути наслідком правового регулювання, по якому участь зарубіжного партнера не повинна перевищувати частку місцевого партнера. У зв'язку з цим можна зазначити, що місцеві уряди все більше і більше прагнуть до націоналізації економіки, тому існує тенденція до встановлення більшої частки капіталу місцевого партнера.
Порушується рівний розподіл капіталу між партнерами, якщо для розвитку СП необхідні додаткові капіталовкладення, а один з партнерів (звичайно місцевий) не в стані збільшити частку своїх капіталовкладень з метою збереження паритету. Така ситуація може призвести і до конфлікту, якщо більша участь іноземного капіталу заборонена в законодавчому порядку;
Спільні підприємства з моменту свого створення виступають готовими ланками “сполучення” внутрішньо-господарського механізму країни з механізмом зовнішньо-економічним, сприяючи формуванню більш відкритої національної економіки. Сама присутність іноземного партнера створює постійний конкурентний тиск на спільні підприємства з-за кордону.
Не слід забувати про те, що створення СП представляє собою досить ефективний спосіб розхитування монополістичних структур, які склалися у багатьох галузях нашої економіки в умовах командно-адміністративного господарювання і які виступають однією із серйозних перешкод на шляху формування повноцінного внутрішнього ринку.
Враховуючи високий організаційно-управлінський рівень, характерний для більшості іноземних інвесторів, СП можуть здійснювати безпосередній вплив на формування економічного середовища, сприяти активізації ринкових відносин і забезпечувати реальну ділову самостійність на підприємствах. При цьому безпосередня зацікавленість іноземного співвласнника у ефективній роботі СП, змушує його піклуватися про застосування адекватних прогресивній системі економічних принципів.
Випуск на СП вискоякісної продукції дозволяє скоротити закупку аналогічних її видів по імпорту і тим самим дозволяє направити додаткову кількість вільно-конвертованої валюти на вирішення інших завдань соціального і економічного розвитку.
Можна виділити 3 категорії причин створення спільних підприємств: внутрішні, зовнішні і стратегічні. Виявлені внутрішні мотиви передбачають спільне несення ризиків, створення сприятливого режиму для іновацій та полегшення доступу до сировинних ресурсів. Зовнішні мотиви: послаблення політичної напруженості і боротьба з транснаціональною конкуренцією і т.д. Крім того, спільні підприємства можуть служити засобом для розв'язання стратегічних завдань компаній, наприклад, розширення диверсифікації. Слід зауважити, що жоден з вищевказаних мотивів не може бути єдиною достатньою умовою для створення спільних підприємств.