Прибуток підприємства. Суть, форми, та шляхи збільшення

ВСТУП

Поняття прибутку в економічній системі існує у зв'язку з наявністю то-варно-грошових відносин, появою і розвитком інституту власності, особливо приватної. Перші визначення прибутку збігалися зі значенням валового дохо¬ду, який за індивідуалістичною системою розподілу поділявся на три категорії:

доходи від капіталу, землі та доходи від праці. Вважалося, що кожен із видів доходів є обов'язковою винагородою для одержувача за надані ним послуги у народному господарстві.

Це добре розуміли ще засновники класичної школи А. Сміт, Дж.Ст. Мілль, які брали до уваги історичний і юридичний факт володіння тим чи іншим капітальним майном, землею або капіталом (засобами виробництва, матеріала¬ми, коштами) як основу вирішення питання про походження прибутку.

Спочатку у політичній економіці, а потім і у фінансовій науці усі джере¬ла доходів поділялися на фундирувані й нефундирувані, тобто пов'язані й не пов'язані з капітальним майном, отже, і розподіл доходів здійснювався за двома категоріями: доходи від капітального майна взагалі і доходи від праці, що не пов'язані з володінням капіталом. Дохід від капітального майна, у свою чергу, об'єднував земельну ренту і дохід від капіталу.

Д. Рікардо виявив протилежну залежність між прибутком та земельною рентою, між заробітною платою і прибутком. Яка частина продукту спла-чується у формі заробітної плати — питання надзвичайно важливе при вивченні прибутку. Останній буде високий або низький у тій самій пропорції, в якій буде низькою чи високою заробітна плата, писав він.

А. Сміт і Д. Рікардо відокремили поняття прибутку в особливу економіч-ну категорію, яку досліджували у тісному зв'язку із процесом накопичення ка¬піталу, із факторами зростання суспільного багатства.

У різні часи Сміт трактував прибуток як:

1) закономірний результат продуктивності капіталу;

2) винагороду капіталістові за його діяльність і ризик;

3) вирахування з частини неоплаченої праці найманого робітника.

Пояснення джерел виникнення прибутку, яке зробив А. Сміт, набуло розвитку в різноманітних напрямках подальших теорій прибутку.

У працях декого з теоретиків того часу панували й такі варіанти тракту-вання прибутку, як винагороди за збереження капіталу (теорія стриманості), страхової премії за ризик, що йому підвладна будь-яка діяльність підприємця, а також сприйняття прибутку як результату виявлення законів мінового про-цесу і вартості, що виникає завдяки зростанню капіталу з часом.

1. РОЛЬ І МІСЦЕ ПРИБУТКУ В ЕКОНОМІЦІ ПІДПРИЄМСТВА

У Законі України «Про під¬приємства в Україні» записано:

«Підприємство — самостійний господарюючий статутний суб'єкт, який ... здійснює ви¬робничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного при¬бутку (доходу)... На всіх підпри¬ємствах основним узагальню¬ючим показником фінансових результатів і господарської діяльності є прибуток (доход)». Цими нормативними положен¬нями визначається роль і місце прибутку в економіці підпри¬ємства.

1.1 Прибуток підприємства — це перевищення доходів від його діяльності над сумою ви¬датків; він являє собою єдину форму його власних нагромад¬жень. Податок на додану вар¬тість і акцизний збір, які надхо¬дять у складі виручки від реалі¬зації продукції підприємств, являють собою форми центра¬лізованих нагромаджень, у повній сумі надходять у розпо¬рядження держави, формуючи значну частку прибуткової частини державного бюджету.