Зворотний зв'язок

Механізм формування і використання фонду оплати праці в аграрних формуваннях

Рівень оплати праці в колективних сільськогосподарських підприємствах залежить від економічного стану і розмірів доходів господарства. На жаль, труднощі сьогодення не дають підстави підприємствам значно нарощувати обсяги виробництва. Цим обмежуються можливості підвищення доходів працівників, в тому числі тарифної частини заробітної плати як основного елемента соціальних гарантій працюючих. При стабілізації виробництва вона досягне достатнього рівня, відповідно, державний тариф зможе розглядатися як мінімальна гарантія оплати праці зайнятих у народному господарстві. Такі умови сприятимуть практичному запровадженню показника ціни робочої сили. А це закладе умови подальшого реформування системи оплати праці, забезпечить запровадження державних тарифів як мінімальних гарантій в оплаті працівників відповідних кваліфікацій, що в свою чергу забезпечить відтворювальну функцію робочої сили.

Реформування оплати праці повинно орієнтуватися на вирішення виробничих завдань і визначатися рядом критеріїв: забезпечувати відтворення робочої сили, сприяти підвищенню інтенсивності сільськогосподарського виробництва, поліпшенню якості продукції та підвищенню продуктивності праці. Посилення комплексності дії Закону “Про оплату праці” полягає у прискоренні реформування оплати праці на основі залучення механізмів реалізації відтворювальної, мотивуючої, регулюючої і соціальної функцій заробітної плати, без виконання яких вона перестає відповідати своєму соціально-економічному призначенню.

Для виходу з руйнівної економічної і ресурсно-фінансовї кризи в аграрному секторі економіки важливо підвищувати ефективність використання праці, знайти резерви підвищення її продуктивності шляхом впровадження дійового механізму стимулювання праці. Схема мотивів виробничої діяльності на мікрорівні – це активізація виробничої діяльності працівників. В Україні стимулювання працівників з метою спонукання їх до продуктивної праці було і залишається серйозною проблемою. В умовах перехідної економіки праця повинна стимулюватися через грошові показники – систему оплати праці і преміювання за кінцеві результати роботи. Обов’язковим залишається необхідність зв’язку заробітку з продуктивністю праці. Вимірювання продуктивності праці, встановлення оптимальних пропорцій між темпами зростання продуктивності праці та фондом оплати праці повинно визначатися показником, який відображає результативність господарської діяльності. Таким показником у сільському господарстві (специфічній галузі народного господарства, де створена продукція не може бути вся товарною) є показник валового доходу.

При визначенні оптимальних пропорцій між продуктивністю праці та її оплатою прийнято обчислювати продуктивність праці за валовим доходом, тому що він враховує кількість і якість виробленої продукції та рівень матеріальних витрат на її виробництво, забезпечуючи тісний зв’язок заробітку і кількості вироблюваної продукції, сприяє встановленню та додержанню раціональних пропорцій між нагромадженням і спо-живанням. Валовий дохід є основою для розширеного відтворення і особистого споживання. Тому така форма оплати, як найбільш надійний елемент противитратного механізму, займає провідне місце при переході господарств до ринкових засад господарювання.

Величина валового доходу окремих господарств залежить від багатьох факторів, насамперед від рівня енергоозброєності, енерго- і матеріалоємності, продуктивно¬сті праці, використання трудових ресурсів, спеціалізації сільського¬сподарського виробництва, якості землі та інтенсивності її використання.Розмір фонду оплати праці повинен бути погоджений з ефективністю виробництва, в якій відображаються кінцеві результати діяльності. Відповідно до суті ефективності праці можна конста¬тувати, що вона є результатом певних функцій у виробничому про¬цесі. Це, насамперед, відношення ефекту, одержаного від виконання всіх функцій живої праці до її витрат (тобто кількість вироблених споживних вартостей); по-друге – ефект від підвищення якості і конкурентоспроможності виробленої продукції; по-третє – ефект від економії засобів виробництва (чи збиток від їх перевитрат). Таким чином, вимір ефек¬тивності праці полягає у вимірі загальної ефективності виробництва. Найбільш правильним способом виміру ефективності праці, особливо в сучасних умовах дії господарського механізму, може бути вимір лише у вартіс¬ному виразі. Він дасть змогу співставити результати ефективності праці як господарств, так і їх структурних підрозді¬лів. Найбільш повно цим умовам відповідає показник валового дохо¬ду. В колгоспах України (з 1966 року) джерелом фонду оплати праці став валовий дохід господарства. Причому при його розподілі передусім передбачено виділяти кошти на оплату праці колгоспників. Такий підхід дозволив колгоспам (залежно від своїх економічних можли¬востей) встановлювати відповідний рівень гарантованої оплати праці.

Валовий дохід господарства характеризує всі сторони його вироб¬ничої і фінансової діяльності, орієнтує працівників на прискорення процесу виробництва і реалізації продукції, вдосконалення організації праці і виробництва. Використання цього показника в господарському механізмі забезпечує матеріальну зацікавленість тру¬дових колективів не тільки в збільшенні виробництва і реалізації продукції, а й у всебічній економії матеріальних ресурсів. Тому практика встановлення нормативу формування фонду оплати праці від валового доходу, яка діє в колективних сільськогосподарських підприєм¬ствах України, цілком відповідає вимогам ринкових відносин. Адже в показнику валового доходу найбільш повно враховуються результати господарювання і ефективність виробни¬цтва, тому саме на його основі може здійснюватися формування фонду оплати праці в ринкових умовах.


Реферати!

У нас ви зможете знайти і ознайомитися з рефератами на будь-яку тему.







Не знайшли потрібний реферат ?

Замовте написання реферату на потрібну Вам тему

Замовити реферат