Особливості формування і розвитку української економічної думки, її основні напрямки і школи
Характерною рисою розвитку політико-економічної думки в Україні в останній третині 19ст. Стає все більш відчутний відхід від канонів трудової теорії цінності класиків і разом з тим поглиблення критичного аналізу розвитку цієї теорії марксизмом. Негативну позицію стосовно трудової теорії цінності зайняв проф. М.Бунге - фундатор всесвітньо відомої Київської психологічної школи. Уже в 50-60-х роках 19ст. він глибоко аналізує і критично переосмислює теорії представників пізніших відгалужень класичної школи - Ж.-Б.-Сея, Н.В.Сеніора, Г.Ч.Кері та інших. У 60-70-х роках він
вводить у свій курс та підручник “Основания политической экономии” (Київ, 1870) засади психологічної школи, а пізніше викладає її основні концепції у порівнянні з іншими
напрямками політекономічного знання у фундаментальній
праці “Очерки, политика - экономическая литература”(СПб., 1895). Ідеї М.Бунге розвивав і його учень, професор того ж університету Дмитро Іванович Піхно, видавши такі відомі натой час праці, як “Закон спроса и предложения. К теории ценности”(1886), “Основания политической экономии”(1890)
та ін.
Віддаючи данину німецькій історичній школі, вчені Київської психологічної школи використання історико-емпіричних підходів поєднували з ідеєю регулюючого впливу держави в економічному житті. Один із пізніших наступників ідей цієї школи відомий вчений-економіст Олександр
Петрович Білимович головним її достоїнством вважав те, що
“в багатьох найбільш основних питаннях як в економічній
теорії, так і в економічній політиці вона різко розходиться з іншою школою російських економістів - марксистською в
теорії та народницькою в політиці”.
Київська психологічна школа підготувала добрий грунт в Україні для сприйняття ідей маргіналізму, який на цей час склався на Заході у самостійну і надзвичайно впливову течію (австрійська, англо-американська та математична школи). І саме внесення ідей маргіналізму в науковий обіг одночасно з критичним переглядом теоретичних засад як класичної школи , так і німецької історичної, а також марксизму склало характерну особливість формування економічної думки на зламі столітть.
Внесення у психологічний напрямок політичної економії засад австрійської школи надало йому, образно кажучи,
друге дихання. Абстрактно-дедуктивний метод дослідження, застосований представниками цієї школи, внесення ними
таких нових елементів аналізу, як величина “граничної корисності”, фактор рідкісності та ін., дозволили подолати
ряд суперечностей старої психологічної школи. Одним із перших в Росії та Україні звернув на це увагу М.Туган-Барановський, зробив порівняльний аналіз австрійської
школи. Пізніше, проаналізувавши розвиток теорії граничної корисності від її витоків, вчений зробив висновок про доцільність її використання в економічних дослідженнях, зрозумів потужність та перспективність методів граничного аналізу. Хоча теорія граничної корисності служить у М.Туган-Барановського своєрідним завершенням теорії трудової цінності Рікардо.
Для післяжовтневого розвитку економічної теорії в Україні характерні ті ж риси, що і для загальнорадянської економічної думки. Політекономія перетворилась на описову науку, яка доводила правильність економічного курсу партії та уряду, господарські форми, суб‘єктивно створювані ними, соціалістичними і єдино можливими. Вчені у своїх дослідженнях спирались на дезінформовані статистичні джерела, були позбавлені можливості користуватися досягненнями зарубіжної наукової думки, що було несумісним з об‘єктивним економічним аналізом. Тому політична економія соціалізму не тільки все далі відходила від свого предмета, а й поступово перепліталась з політикою. І це повністю відповідало інтересам бюрократичної системи, якій абсолютно не потрібна була правда про об‘єктивний стан виробничих відносин радянського суспільства. Розквіт економічної думки на Україні прийшовся на 20-30-ті роки.ю її занепад на 30-60-ті, короткий пкріод відродження на 60-ті, а криза на 70-80-ті, і знову період відродження, що розпочинається в другій половині 80-х років.