Ефективність використання оборотних фондів

Раціональне та економне витрачання окремих елементів оборотних фондів підприємств має неабияке економічне значення. Це зумовлюється пос¬тійним збільшенням абсолютного споживання сировини, матеріалів, енергії для виробництва продукції в різних галузях народного гос¬подарства, переважаючою часткою матеріальних витрат у загальній її вартості. Економія матеріальних ресурсів, що характеризується зниженням абсолютної та питомої витрати окремих видів ресурсів, дає змогу з такої самої кількості сировини й матеріалів виготовля¬ти більше продукції без додаткових затрат суспільної праці, підви¬щувати ефективність виробництва в цілому на кожному підприємстві.

Для вимірювання ступеня ефективності використання оборот¬них фондів існує відповідна система техніко-економічних показ¬ників.

На підприємствах тих галузей, що переробляють первинну си¬ровину, застосовують показник (коефіцієнт) виходу або видобут¬ку готової продукції з вихідної сировини. Наприклад, на під¬приємстві кольорової металургії таким показником служить коефі¬цієнт видобутку міді з руди, а на цукровому заводі — вихід цукру з буряків. На підприємствах окремих галузей народного господар¬ства показником ефективності використання сировинних ресурсів є витрата сировини на одиницю готової продукції. Так, на ком¬бінатах (заводах) чорної металургії застосовується показник витрати сировини (залізної руди, вугільного коксу, флюсів) на одну тонну чавуну, а на підприємстві з виробництва мінеральних добрив — витрати сірчаної кислоти на тонну суперфосфату тощо.

На підприємствах обробної промисловості для цієї мети засто-совують коефіцієнт використання матеріалів, тобто відношення чистої ваги (маси) виробу до норми або фактичної витрати конст¬рукційного матеріалу. Для окремих видів матеріалів розраховують такі показники, як коефіцієнт використання площі матеріалу (лис¬товий прокат, тканина, шкіра), коефіцієнт використання об'єму ма¬теріалу (деревина) тощо.

Ефективніше використання оборотних фондів передбачає пере-довсім розв'язання конкретних завдань з економії сировини, мате¬ріалів, палива, електроенергії. Заведено розрізняти джерела і шля¬хи економії матеріальних ресурсів. Джерела економії показують, за рахунок чого можна досягти економії ресурсів, а шляхи еконо¬мії — як саме, за допомогою яких заходів можна заощаджувати ті чи ті види матеріальних ресурсів. З усієї сукупності можливих за¬ходів щодо економії матеріальних ресурсів слід виокремлювати ви¬робничо-технічні та організаційно-економічні (рис.1).

Найбільші резерви підвищення рівня ефективного викори¬стання важливих видів матеріальних ресурсів зв'язано з ком¬плексною переробкою сировини та широким застосуванням вто¬ринних ресурсів.

Комплексна переробка сировини — це процес її промислової переробки, результатом якого є добування з вихідної сировини всіх корисних компонентів та їх повне використання, включаючи й технологічні відходи. Економічна доцільність комплексної переробки сировини зумовлена великою цінністю так званої попутної про¬дукції, що міститься у вихідній сировині. Наприклад, за добування природного газу побіжними продуктами є конденсати, гелій, сірка;

нафти — горючий газ, сірка, йод, бром; мідної, мідно-колчеданової та мідно-цинкової руди — цинк (до 7%), залізо (понад 30%), сірка (до 45%), а також свинець, кобальт, молібден, золото, срібло та інші метали в кількості, яка забезпечує їхнє рентабельне видобування.

Значна частка побіжних продуктів у загальному обсязі продукції, що виробляється, свідчить про економічну доцільність комплекс¬ної переробки вихідної сировини на підприємствах відповідних галузей народного господарства. Наприклад, понад 30% виробниц¬тва різних видів хімічної продукції зосереджено на підприємствах кольорової та чорної металургії, 10% — на підприємствах целю¬лозно-паперової промисловості.

Незважаючи на достатній рівень ефективності такого методу переробки вихідної сировини досягнутий ступінь комплексності її використання на більшості підприємств України не відповідає сучас¬ним вимогам. Коефіцієнт використання багатьох видів комплекс¬ної сировини протягом останніх років тримається на рівні не більше 50—60%.

Вторинні матеріальні ресурси — це залишки сировини (матері¬алів), відходи виробництва і споживання, які можуть бути повтор¬но використані для виготовлення продукції. За ознакою утворення вони поділяються на дві основні групи — відходи виробництва та відходи споживання.

До відходів виробництва включають: залишки сировини й ма¬теріалів, що значною мірою втратили свою первісну споживну вартість (обрізки матеріалів, металева стружка, відпрацьовані ка¬талізатори, технічне масло, жом, меляса, макуха, костриця тощо);побічні та побіжні продукти переробки вихідної сировини, які технологічно неминучі (різні види шлаку, лігнін, побіжні гази, пуста порода тощо). Відходи споживання охоплюють відходи: виробни¬чого споживання (різні цілком зношені елементи засобів вироб¬ництва — брухт, гума, тара тощо) і побутового споживання (не¬придатні речі домашнього вжитку, зношені взуття та одяг, макула¬тура тощо).