Спеціалізація і кооперування виробництва та їх ефективність
Ознакою предметної структури є спеціалізація цехів на виготовленні певного виробу або групи однотипних виробів, вузлів, деталей з використанням різноманітних технологічних процесів та операцій (цех кузовів, задніх мостів, двигунів на автомобільному заводі). Предметна структура виробництва поширена на підприємствах великосерійого та масового виробництва з обмеженою номенклатурою та значними обсягами продукції. Проте на практиці — обмаль підприємств, де всі цехи спеціалізовані лише технологічно або лише предметно. Переважна більшість підприємств використовує змішану виробничу І структуру, за якої частина цехів спеціалізована технологічно, а решта — предметне.
3. В залежності від наявності основних та допоміжних процесів розрізняють підприємства з комплексною та спеціалізованою структурою виробництва. Підприємства з комплексною виробничою структурою мають всю сукупність основних та допоміжних цехів, а з спеціалізованою структурою — лише їх частину. При цьому підприємства з спеціалізованою структурою поділяють на:
— підприємства механоскладального типу, які отримують заготівки від інших підприємств;
— підприємства складального типу, які випускають продукцію з деталей, вузлів та агрегатів, що виготовляються на інших підприємствах;
— підприємства заготівельного типу, що спеціалізуються на виробництві заготівок;
— підприємства, спеціалізовані на виробництві окремих деталей.Суттєво впливає на виробничу структуру рівень спеціалізації. З -розвитком та поглибленням спеціалізації - зменшується кількість виробничих підрозділів підприємства, спрощується його структура. Навпаки, чим більш універсальним є підприємство, тим складніша його структура.
Спеціалізація — це поділ старих і формування нових галузей суспільного виробництва, а також поділ праці всередині галузі.
Найважливішими чинниками виробництва є розвиток ринкових відносин, зростання масштабів виробництва, науково-технічний прогрес.
Найголовнішою ознакою спеціалізації є виробництво певного продукту або частини його.
Спеціалізація веде до того, що виробник, як правило, виробляє продукцію не для себе, а для інших членів суспільства, часто його продукція не є предметом особистого чи виробничого споживання.
Отже, спеціалізація обумовлює об'єктиві у необхідність то¬варного обміну між членами суспільства.
Наявність такого обміну внаслідок спеціалізації веде до удоско-алення виробництва. Уже давно відомо, що відсутність спеціалі-д'ї, так звана самозабезпеченість у господарстві, породжує неефек-Івність виробництва. Як зауважують американські економісти Кемп-Р. Макконнелл і Стенлі Л. Брю в сво'їй «Економікс», «людина, яка береться за все, може бути досить яскравою особистістю, але вже продуктивністю праці вона явно не відзначається». Які переваги забезпечує спеціалізація виробництв:»?
•По-перше, вона значно збільшує продуктивність праці. Це по¬в'язано з тим, що спеціалізація створює умови для організації безпе¬рервного (поточного) процесу виробництва, застосування найдоско¬наліших засобів праці, впровадження механізації та автоматизації виробництва, досягнення повного і ефективного використання тех¬нологічного устаткування, удосконалення структури підприємств, підвищення кооперації праці.
•По-друге, спеціалізація дає можливість краще використати го¬ловну продуктивну силу — людину на основі врахування її індиві¬дуальних відмінностей і здібностей. Як відомо, люди не однакові за своїми фізичними і розумовими здібностями. Є працівники, які відрізняються досить високою фізичною підготовкою. Вони можуть успішно виконувати важку роботу. Інші ж від природи не мають до¬статніх фізичних сил для важкої роботи, але здатні виконувати робо¬ту, де переважає частка розумової праці. У таких людей є здібності до аналітичної розумової діяльності. Поділ праці дає можливість це враховувати.
•По-третє, спеціалізація на виконанні певної роботи формує кваліфікацію працівника. Давно відомо, що у більшості випадків лю¬дина не може однаково спритно виконувати багато видів діяльності. Проте вона може досягти неабиякої майстерності у деяких видах робіт.