Знос основних виробничих фондів та методи його оцінки

β — коефіцієнт, що відображає співвідношення тривалості ремонтного циклу відповідно тих же машин.

Для практичного застосування нерівність доцільніше перетворити у вираз, що характеризує ступінь ефективності витрат на капітальний ремонт машини:

(5.2.)

де ер— коефіцієнт ефективності витрат на капітальний ремонт діючої машини.

Розрахункові коефіцієнти Єр можуть набувати плюсового, мінусового або нульового значення. При всіх плюсових значеннях коефіцієнта Єр капітальний ремонт слід вважати економічно виправданим, при мінусових — підвищення техніко-експлуатаційних параметрів до рівня сучасних вимог виробництва.

При порівняно невеликих витратах і за відносно короткий строк модернізація може забезпечити оновлення устаткування на новому технічному рівні, зростання продуктивності праці, нарощування виробничих потужностей і збільшення випуску продукції, економію інвестиційних ресурсів. Досвід багатьох підприємств України показує, що проведення комплексної модернізації багатьох видів виробничого устаткування збільшує їх продуктивність на 30-50%, а пов'язані з нею витрати не перевищують половини вартості нових технічних конструкцій аналогічного призначення. Економічно доцільніше здійснювати як загальнотехнічну, так і технологічну (цільову) модернізацію устаткування під час проведення його капітального ремонту.

Метод визначення ефективності витрат на модернізацію такий же, як і витрат на проведення капітального ремонту. Для цього можна користуватися формулою, поставивши у її чисельнику витрати на модернізацію замість видатків на капітальний ремонт відповідного устаткування. Коефіцієнт ефективності витрат на капітальний ремонт і модернізацію, здійснюваних одночасно,

(5.3.)

де М — витрати на модернізацію. При цьому величини α, β Se (5.3.), треба визначати за даними модернізованої та нової машини.

Важливим елементом процесу відтворення основних фондів є заміна фізично спрацьованих і технічно застарілих засобів праці. Визначення необхідного (економічно раціонального) щорічного обсягу заміни засобів праці передбачає: 1) встановлення оптимальних строків експлуатації відповідних їх видів (груп); 2) розрахунки такого щорічного обсягу заміни, який може забезпечити дотримання оптимальних строків функціонування устаткування та інших видів основних фондів, і при простому відтворенні засобів праці розмір їх зміни (вибуття) практично повинен дорівнювати нормі амортизаційних відрахувань на реновацію, а при розширеному відтворенні — залежить не лише від нормального строку експлуатації (норми амортизації), але й темпів щорічного збільшення обсягу основних фондів.

На підприємствах більшості галузей народного господарства України темпи оновлення основних фондів і особливо активної їх частини шляхом заміни не забезпечує оптимальних строків експлуатації. Впродовж останніх років коефіцієнт заміни, наприклад, металообробного устаткування коливався в межах 2-3% загального його парку. Тому істотне прискорення темпів оновлення парку виробничого устаткування на більшості підприємств усіх галузей народного господарства залишається нагальним завданням.

Розширене відтворення основних фондів

Нагромадження і оновлення основних фондів, нарощування виробничих потужностей підприємств різних галузей народного господарства країни здійснюється в процесі технічного переозброєння, реконструкції та розширення діючих або спорудження нових виробничих об'єктів (цехів, виробництв, підприємств в цілому).Технічне переозброєння діючого підприємства означає здійснення відповідно до плану (програми) його технічного розвитку без розширення існуючих виробничих площ комплексу заходів, що передбачають підвищення до сучасних вимог технічного рівня окремих дільниць виробництва за рахунок впровадження нової техніки і технології, механізації і автоматизації виробничих процесів, модернізації та заміни фізично спрацьованого і технічно застарілого устаткування. Реконструкція діючого підприємства являє собою здійснюване за єдиним проектом повне або часткове переобладнування виробництва. За необхідністю можуть бути споруджені нові або розширені існуючі допоміжні та обслуговуючі об'єкти. До реконструктивних робіт відносять також будівництво нових виробничих об'єктів замість тих, подальша експлуатація котрих визнана недоцільною. Під розширенням діючого підприємства прийнято розуміти спорудження за новим проектом його другої та наступних черг, додаткових виробничих комплексів, нових цехів або розширення існуючих, а також допоміжних та обслуговуючих виробництв, комунікацій тощо. До нового будівництва (новобудов) відносять спорудження окремих виробничих об'єктів або підприємств, що проводиться на нових майданчиках та за затвердженим початковим проектом.