Організація та охорона праці в інформаційному виробництві

Роботи з організації праці (рис. 17.1) тісно пов’язані із заходами з організації та вдосконалення виробничої системи (див. розділ 16) та із заходами з удосконалення системи управління виробництвом.

2. Зміст та задачі охорони праці

У процесі праці людина взаємодіє з предметами та знаряддями праці, іншими людьми. Крім того, на неї впливають різні параметри виробничої обстановки, в якій відбувається праця (температура, вологість і рухливість повітря, шум, вібрація, шкідливі речовини, різноманітні випромінювання тощо).

Від умов праці значною мірою залежать здоров’я і працездатність людини, її ставлення до праці та результати роботи. Якщо праця людини відбувається в умовах надмірного нервово-емо¬ційного напруження, довготривалих статичних навантажень, обмеженої рухової активності, то це призводить до неврозів, відхилень у психіці, захворювань опорно-рухового апарату, серцево-судинної системи тощо. У міру ускладнення системи «людина—техніка» все відчутнішими стають економічні, соціальні та інші втрати через невідповідність умов праці й техніки виробництва можливостям людини. В результаті впливу на людину небезпечних і шкідливих виробничих факторів можуть мати місце нещасні випадки (травми), професійні захворювання.

На сьогодні вплив комп’ютерів, засобів зв’язку та інших засобів інформаційного виробництва на організм людини ще не зовсім досліджено. За таких умов надзвичайно важливою стає проблема охорони праці.

Охорона праці — це система правових, соціально-еконо¬мічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних, лікуваль¬но-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження здоров’я і працездатності людини в процесі праці.Охорона праці виявляє та вивчає можливі причини виробничих нещасних випадків, професійних захворювань, аварій, вибухів, пожеж і розробляє систему заходів і вимог з метою усунення цих причин і створення безпечних і сприятливих для людини умов праці. При цьому поряд з величезним соціальним ефектом досягається й певний економічний ефект.

Основна задача охорони праці полягає у запобіганні діянню на працюючих можливих небезпечних і шкідливих виробничих факторів і створенні безпечних технологій і техніки, а не в усуненні засобами техніки безпеки і виробничої санітарії наявних у машинах, механізмах і приладах, які випускаються, конструктивних вад, що призводять до виникнення небезпечних і шкідливих факторів. Тобто основною всіх питань з охорони праці є профілактика.

Охорона праці тісно пов’язана з такими науками, як фізіологія і гігієна праці, ергономіка, інженерна психологія, антропометрія, технічна естетика, охорона навколишнього середовища та низкою інших наук, які відображають питання життєдіяльності людини.

Фізіологія праці вивчає функції організму людини в умовах її трудової діяльності з метою забезпечення високого рівня працездатності та здоров’я.

Гігієна праці — це комплекс заходів і засобів з збереження здоров’я працівників, з профілактики несприятливих впливів виробничого середовища та трудового процесу.

Фізіологія та гігієна праці є основними джерелами для розроблення обґрунтованих санітарно-гігієнічних нормативів, що регламентують основні вимоги охорони праці до: проектування, будівництва, розроблення, виготовлення та використання нових засобів праці та технологій; виробничих і допоміжних приміщень; умов праці; діючого устаткування та технологій.

Інженерна психологія вивчає взаємодію людини, як суб’єкта трудового процесу, з технікою, зокрема комп’ютерною, і встановлює функціональні можливості людини під час виробничої діяльності. Інженерна психологія, в основному, вивчає діяльність людини — оператора. Проектування трудової діяльності з урахуванням рекомендацій інженерної психології дає можливість ство¬рювати такі умови праці, за яких людина не стомлюється і зберігаються її високі психофізіологічні можливості.

Важливе значення для охорони праці має ергономіка — наука, предметом вивчення якої є комплекс, що складається із систем живого та неживого — «людина—машина—середовище». Ергономіка досліджує, розробляє та дає рекомендації щодо конструювання, виготовлення та експлуатації технічних засобів, формує вимоги щодо виробничого середовища, які забезпечують людині в процесі праці необхідні зручності, зберігають її сили, працездатність та здоров’я.