Економічні зв’язки України з розвинутими країнами світу

5. Забезпечення економічної безпеки України. Особливе значення на нинішньому етапі реформування умов зовнішньоекономічної діяльності має забезпечення національної безпеки.В цьому відношенні існує три основні сфери регулювання, надзвичайно важливі для забезпечення національної безпеки, валютний контроль, експортно-імпортний контроль і регулю¬вання вивозу стратегічних видів сировини та завезення продукції критичного імпорту (що передусім обумовлює невідкладну необхідність диверсифікації джерел надходження і енергоносіїв). Тому одне з чільних місць ї у зовнішньоекономічній стратегії України має займати визначення напрямів формування науково-технічного і прогресу, структурної перебудови (на макро- і мікро рівнях), пошук перспективних експортних галузей і найбільш раціональних підходів до проб¬лем, пов'язаних із занепадом тради¬ційних галузей.

Українська економіка має навчитись швидко реагувати на непередбачені зміни у світовому господарстві, аб¬сорбувати різного роду "шоки" (ре¬сурсні, валютні тощо), виявляти і використовувати можливості (спри¬чинені кон'юнктурними змінами на зов¬нішніх ринках) по створенню нових плацдармів для товарної експансії. В цьому відношенні особливо повчальним може стати світовий досвід.

У багатьох країнах державна політика тепер спрямовується на формування експорту капіталів із галузей, що занепадають (як засіб згортання цих галузей у даній країні і переміщення у економічно відсталіші регіони). Водночас стимулюється імпорт капіталу у ті високонаукові та високотехнологічні галузі економіки, які поки що не¬достатньо розвинені, але мають значніій експортний потенціал.Важливою ланкою стратегії України е формування і розвиток перспек¬тивних нових експортних галузей, що грунтуються на науково-технічній монополії, яка (на відміну від монополії, шо базується на концентрації і цент¬ралізації виробництва) за сучасних умов має короткостроковий, нестійкий характер. Реалізація такого напряму вимагає не тільки оперативного поєд¬нання фундаментальних і прикладних наукових досягнень з високим тех¬нологічним потенціалом, а й здатності до крупномасштабного і швидкого господарського маневру, надзвичайної прагматичності, агресивності у фор¬муванні, захопленні і насиченні як національного, так і світового ринку.

Оскількі нині центр ваги економічних реформ перенесено в регіони і сам розвиток зовнішньоекономічних зв’язків України майже в усьому залежить від ділової активності на місцях то одним з головних стратегічних напрямів роботи на цьому рівні є правове забезпечення й координація зовнішньоекономічної діяльності регіонів, формування регіональних програм її розвитку, створення підприємств з участю українського капіталу за ру¬бежем. Першочергове стратегічне зав¬дання розвитку цих зв'язків на рівні області має бути спрямоване на формування умов, що сприяють роз¬витку експорту продукції, передусім високого ступеня обробки (машино¬будування тощо) і надходженню іно¬земних інвестицій в економіку регіону.

На рівні підприємства, як головного суб'єкта зовнішньоекономічної діяль¬ності України стратегічно визначальним напрямом є максимально можливе на рівні регіонів залучення їх до зов¬нішньоекономічних зв'язків. А це обумовлює необхідність підтримки та стимулювання з боку держави тех¬нічного переозброєння, а в багатьох випадках і перепрофілювання під¬приємств, допомоги в пошуку нових перспективних ринків за рубежем, зняття дискримінаційних обмежень щодо експорту вітчизняної продукції на світових ринках.

Дуже важливу роль у розгортанні зовнішньоекономічної діяльності на ре¬гіональному рівні відіграє розробка облдержадміністраціями разом з уп¬равліннями митної служби планів, спільних заходів по відкриттю нових митних пунктів (переходів), створення спеціальних фондів розвитку інфра¬структури, відкоригуяання режимів оформлення декларацій для низки крупних підприємств тощо. Водночас у зовнішніх зв'язках вітчизняних парт¬нерів особливе значення також має вирішення питань щодо страхування експортно-імпортних операцій, надання гарантій зарубіжним інвесторам кредитів для вітчизняних експортерів розвитку інфраструктури, інформа¬ційного забезпечення зовнішньоекономічної діяльності тощо.

Резюмуючи, слід підкреслити, що для досягнення успіху у діяльності з зарубіжними партнерами засадничо стратегічне значення має вирішення таких проблем:

- формування прогресивної струк¬тури експорту, створення системи його державної підтримки, включаючи фі¬нансування, кредитування і страху¬вання;

- просування вітчизняних товарів та послуг на зарубіжні ринки при інфор¬маційній і фінансовій підтримці дер¬жави;

- вдосконалення імпортного тарифу;