Практичне значення економічної теорії
2. ОСНОВНІ НАПРЯМИ, ПРІОРИТЕТИ, МЕТОДИ, ВАЖЕЛІ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ
НАПРЯМИ І ПРІОРИТЕТИ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ
У кожний період часу важливо визначити конкретні напря¬ми економічної політики, їхній зміст, політичну значимість. Вибір їх не може бути довільним. На кожному етапі розвитку суспільства він визначається рівнем розвитку продуктивних сил і виробничих відно¬син, конкретними історичними умовами, ситуацією в світі.
Одним з найважливіших завдань держави і є врахування в прак¬тичній діяльності головних особливостей кожного етапу розвитку краї¬ни. Тільки на таких засадах можна забезпечити глибоку наукову обгрун¬тованість і реалізм принципових настанов у галузі економіки, гуманізм цілей, наступність у розв'язанні соціально-економічних завдань.
Напрями економічної політики різноманітні за змістом та полі¬тичною значимістю, їх можна класифікувати так:
за сферами економічного життя (промисловість, сільське гос¬подарство, будівництво, транспорт, зв'язок, торгівля тощо);
за часом дії (довго-, середньо- та короткострокові);
ш політичною та соціально-економічною значимістю.
При цьому важливе значення має виокремлення головних на¬прямів суспільного виробництва, які забезпечують створення про¬гресивної структури економіки - неодмінної умови її переходу до нової якості зростання. Без цього не можна ефективно використову¬вати стимули до праці, реалізувати сукупність різноманітних інтере¬сів суспільства і рухатися вперед у поступальному розвитку.
Пріоритетний підхід до економіки - це завжди політичний, стра¬тегічний підхід. Пріоритети мають визначатися на основі інтересів і здійснюватися через них. Вони мусять сприяти науковому передба¬ченню майбутнього стану розвитку економіки, його структури, впливу на соціальну сферу, людину, природу. У свою чергу, на цій основі можна прогнозувати реальні суперечності та шляхи і способи вирі¬шення їх. У такий спосіб економічна політика, побудована на нау¬ковій теорії, перетворюється на чинник суспільного прогресу.
Пріоритетний розвиток економіки, тієї чи іншої сфери можли¬вий за умови взаємодії двох процесів:
•забезпечення передової матеріально-технічної бази в цій сфері, використання підготовлених кадрів, предметів праці, інших елементів виробництва;
•матеріального і морального стимулювання його розвитку.
Це забезпечить єдність науково-технічного і соціального підходу до вирішення вузлових проблем економіки. Отже, зміна пріоритетів в економічній політиці можлива лише в тому випадку, якщо вона буде підкріплена адекватними змінами перелічених процесів.
При виробленні економічної політики слід широко використову¬вати світовий досвід господарювання, розвитку науково-технічного прогресу, наукове передбачення. Орієнтація економіки лише на досвід минулий і теперішній не забезпечить прогресивного поступу.
Економічна політика як чинник економічного розвитку має націлювати господарство на розв'язання головних завдань, вибір пріоритетних напрямів розвитку, які, з одного боку, забезпечать зростання галузей, що відбивають досягнення науково-технічного прогресу, а з іншого - створять передумо¬ви для згортання тих виробництв і сфер, які успадковані від минулого.
Це дасть можливість якісно змінити економіку, рішуче спряму¬вати її на задоволення потреб людей.
Важливе місце в цьому процесі належить структурній перебу¬дові економіки. Адже нинішня структура господарства в нашій країні в основному склалася ще в роки, коли Україна була складовою єди¬ного народногосподарського комплексу колишнього Радянського Союзу з відповідною спеціалізацією. Вона безнадійно застаріла, не¬ефективна, не працює повною мірою на людські потреби. Зміни, що вносилися свого часу, були частковими, некомплексними, недокорін-ними. В результаті в економіці України переважають капіталомісткі, насамперед добувні та ресурсомісткі галузі. Водночас частка галу¬зей, від яких залежать прискорення науково-технічного прогресу і успішне розв'язання соціальних завдань, незначна.Настав час, коли необхідно серйозно переосмислити досягнуті рубежі суспільного розвитку, по-новому оцінити подальші перспек¬тиви. Економіка, всі її галузі та підгалузі мають не тільки відповіда¬ти сучасному рівню розвитку науки і техніки, а й працювати на задо¬волення всього різноманіття сучасних потреб кожної людини, кож¬ної сім'ї, суспільства в цілому.