Суспільні блага

Отримаємо результат, відображений на рис.4. Нижній кінець бюджетної лінії пересувається вліво, даючи тим самим нову рівновагу при дотику до кривої байдужості в точці Х1. Ми бачимо, що в точці Х1 споживач купує 3 одиниці продукту А і 5 одиниць продукту Б порівняно із з 4 одиницями продукту А і 6 одиницями продукту Б, і, слід відзначити, ми володіємо достатньою інформацією для вияснення характеру кривої попиту на продукт Б. Ми знаємо що в точці рівноваги Х ціна продукту Б складає 1 грн., причому купується 6 одиниць продукту; в точці рівноваги Х1 ціна продукту Б складає 1,5 грн., при чому купується 3 одиниці продукту. Ці дані показані графічно у вигляді кривої попиту на продукт Б на рис. 5:

Рис. 5.

Дану криву ми отримали в результаті співставлення зміни цін на продукт Б і відповідно зміни його кількості. Припустимо, що всі інші точки відповідності цін і кількості знаходяться аналогічним чином. Маємо криву попиту.

Суть в тому, що завдяки найпростішому маніпулюванню ціною продукту Б при допомозі кривих байдужості і бюджетних ліній можна побудувати спадну криву попиту на продукт Б. Слід замітити, що в даному прикладі був встановлений закон попиту.

Попит на блага – це економічна категорія, характерна для ринкового господарства, яка виражає сукупну суспільну потребу в різних товарах з врахуванням платоспроможності покупців. Величина попиту оцінюється кількістю конкретної продукції, об’єм якої може бути придбаний покупцями по встановленій, або договірній ціні. Або інакше кажучи: це вартісна оцінка попиту, або попит помножений на ціну. При визначені величини попиту необхідно враховувати період реалізації. Тоді величину попиту можна вирахувати за формулою:

к

Цвt=Qit*Ці

q=1

де Цвt – вартість потрібного товару для періоду реалізації, Qit – кількість і-того товару для періоду реалізації, Ці – ціна одиниці товару, К - кількість найменувань товару.

Ринковий попит – це попит, який визначається як загальна сума всіх індивідуальних попитів при кожному значенні ціни.

Ціновий детермінант попиту – ціна.

Нецінові детермінанти:

смаки чи переваги покупців (людина-спортсмен віддасть перевагу кросівкам, аніж звичайним туфлям);

число споживачів на ринку (на ринку автомобілів в Японії частка американських автомобілів незначна);

ціни на аналогічні товари (люди, перед тим як подорожувати, будуть порівнювати переваги та вигоди від подорожі автомобілем чи авіатранспортом);

грошові доходи споживачів (людина із високими грошовими доходами може дозволити собі купувати омари, в той час, як людина із низькими доходами може ледве накопити на покупку масла);

споживчі очікування стосовно майбутніх цін і доходів (при гарній погоді очікується хороший урожай кави, тоді ціни на каву будуть низькими, а при поганій погоді – урожай буде поганий, тому ціни будуть високими).

Попит на блага відображає ряд альтернативних можливостей, які можна відобразити в формі таблиці. Він показує ту кількість продуктів, на яку (при інших рівних умовах) буде пред’явлений попит при різних цінах. Попит переважно розглядається з позиції відносності ціни, іншими словами, ми вважали, що попит показує кількість продукту, яку споживачі будуть купувати за різними можливими цінами. В такій же мірі вірно, а іноді і корисніше розглядати попит із кількісної точки зору.