Економічна теорія
На всіх стадіях цивілізації, в якій зміцнилася влада грошей, поети і прозаики з насолодою живописали минуле, справжно 'золоте сторіччя', доки мир не почув на собі гніт самого матеріального золота. Їх ідилістичні картини були прекрасні, будили шляхетні помисли і наміри, але дуже мало відповідали правді історії. Маленьким общинам з найпростішими потребами, що щедра природа з лихвою задовольняла, ніколи справді майже не приходилося предаваться турботам про свої матеріальні потреби і спокусі корисливих намірів. Однак, коли нам вдається проникнути в внутрішнє життя густонаселених країн, проживаючих вже в наш час в примітивних умовах, ми виявляємо більше потреби, більше корисливості, більше жорстокості, ніж можна було помітити на відстані; разом з тим ми ніде не знайдемо більш широко розповсюджений комфорт, сочетающийся з меншими стражданнями, ніж в сьогодняшньому західному мирі. Не слідує таврувати цивілізацію, назвою, що припускає зло.
Бути може неправомірно розповсюджувати таку характеристику на поняття 'конкуренція', але фактично вона розповсюджується на нього. В самій справі, коли конкуренція виноситься на суд, передусім підкреслюються її антигромадські форми, що настільки важливі для підтримання енергії і самодвижения, що припинення їхньої чинності може порушити стабільність суспільного добробуту. Торговці або виробники, що виявляють, що їхн конкурент пропонують товари по більш низькій ціні, що не принесуть їм високий зиск, обурюються його вторгненням на ринок і скаржаться на нанесений їм збитки, хоча цілком можуть виявитися, що люди, що набувають дешеві товари, зазнають більшої потреби, ніж вони самі, і що енергія і винахідливість їхнього суперника представляють собою виграш для суспільства. В багатьох випадках 'регулювання конкуренції' - ця в оману термін ,що ввозить, за яким переховується виникнення привілейованого класу виробників, часто що використають свою колективну силу, щоб перешкодити спробам здатної людини піднятися вище вище по суспільним сходам і наздогнати їх. Під прйменником подавления антигромадської конкуренції вони позбавляють його можливості скласти собі нову кар'єру, в результаті якої послуги, що надаються їм споживачам товару, виявляться більшими ніж збитки, наносимый відносно маленькой групі осіб незадоволених його конкуренцією.
Якщо конкуренції протиставляється активне співробітництво в безкорисливій діяльності на загальне добро, тоді навіть кращі форми конкуренції є відносно дурными, а її самые жорстокі і низькі форми попросту мерзотними. В мирі, де всі люди були б цілком доброчесні, конкуренції не було б місця, але те же самое відноситься і до приватної власності і до всіх форм приватного права. Люди думали б тільки про свої обов'язки, і ніхто не прагнув б отримати більшу, ніж у його соседей, частку життєвих вигод і розкоші. Великі виробники легко могли б дозволити собі переносити трохи злиднів і, отже, бажати своїм сусідам які слабіші, щоб вони, виробляючи менш, споживали більше. Зазнаючи радощі від однієї цієї свідомості, вони стали б трудиться на загальне добро зі всієї притаманної їм енергією, винахідливістю і винятковою ініціативою. І людство победоносно продвигалось б вперед і вперед в своїй вічній боротьбі з природою. Таков це 'золоте сторіччя', що можуть предвкушать поети і мрійники. Але якщо тверезо підходити до справи, те більш ніж безглуздо ігнорувати недосконалість, все ще властиву людській натурі.Історія взагалі, історія соціалістичних експериментів в особливості свідчить, що звичайні люди рідко здатні виявляти чисто ідеальний альтруїзм в течію скільки-небудь тривалого часу; виняток складають лише тих випадки, коли неукротимое рвение маленькой группки релігійних фанатиків звертає матеріальні турботи в ніщо у порівнянні з вищою вірою.
Певно, навіть і тепер люди в стані значно більше вчиняти безкорисливих вчинків, ніж вони звичайно вчиняють, і найвидатніша задача економіста полягає в тому, щоб виявити, яким чином швидше і найбільш доцільно навести в чинність і використати на загальне добро ця цінна якість людини. Однак економіст не повинен осуджувати конкуренцію взагалі, без всякого аналізу; він зобов'язаний дотримувати нейтральної позиції в відношенні будь-якого її прояву, доки не переконається в тому, що обмеження конкуренції, враховуючи реальні властивості людської натури, не виявиться на практиці більш антигромадським, ніж сама конкуренція.
Можна зробити висновок, що термін 'конкуренція' не цілком придатний для характеристики специфічних рис индустриального життя сучасної епохи. Необхідний термін, що не зв'язаний з моральними властивостями, будь то добрими або дурными, а відбиває той безсуперечний факт, що для торгівлі і промисловості нашого часу характерні більша самостійність, більша предусмотрительность, більш тверезий і вільний вибір рішень. Не існує єдиного терміну, строго відповідного даної мети, але вираження свобода виробництва і підприємництва, або, короче, економічна свобода, вказує правильне направлення, і його можна вживати за неимением кращого. Зрозуміло цей тверезий і вільний висновок укладає в собі можливість деякого обмеження індивідуальної свободи, коли співробітництво або об'єднання сулят найкращий шлях досягнення мети.
Економічна наука займається вивченням того, як люди існують, розвиваються і про що вони думають в свойому повсякденному житті. Але предметом її досліджень є головним чином ті побудительные мотиви, що найбільш сильно і найбільш тривко впливають на поведінку людини в господарській сфері його життя. Кожна скільки-небудь гідна людина віддає господарської діяльності кращі свої якості, і тут, як і в інших областях, він подвержен впливу особистих привязанностей, представлений про долге і відданість високим ідеалам. Щоправда, самые здатні винахідники і організатори засобів ,що вдосконалилися виробництва і машин присвячують цій справі всі свої сили, рухомі скоріше шляхетним духом змагання, нежели спрагою багатства як такого. Але при всім цьому самым тривким стимулом до ведення господарської діяльності служить бажання отримати за неї плату, що являє собою матеріальну винагороду за роботу. Вона після цього може бути витрачена на егоїстичні або альтруїстичні, шляхетні або низменные мету, і тут знаходить свій прояв многосторонность людської натури. Однак спонукаючим мотивом виступає певна кількість грошей. Саме цей певний і точний грошовий вимір самых тривких стимулів в господарському житті дозволив економічній науці далеко випередити всіх інші науки, що досліджують людини. Але економічну науку не можна прирівняти до точних природних наук, бо вона має діло з постійно тонкими властивостями ,що міняються, дуже людської натури.