РУШІЙНІ СИЛИ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА
Суб'єкти економічних відносин обов'язково мають бути власни¬ками. Мова йде передусім про індивідуальну власність людини на суспільно-виробничу силу її особистої праці (здібності, знання, до¬свід, носієм яких є кожна людина). Це зумовлює виключне право кожної людини вільно розпоряджатися своєю продуктивною силою, використовувати її цінності у власних інтересах. Водночас певні суб'єкти мають у своєму розпорядженні засоби виробництва, вико¬ристовують їх на свій розсуд, розпоряджаються створеними у про¬цесі трудової діяльності благами: споживають, продають, викорис¬товують на розвиток виробництва. Ними можуть бути окремі інди¬віди, сім'ї, підприємства, громадські організації.
Становище суб'єктів економічних відносин постійно змінюєть¬ся, адже їхній розвиток залежить від рівня розвитку продуктивних сил. Розвиваючись разом з останніми, вони активно впливають на них через свої інтереси.
Досвід переконав, що уявлення про економічні відносини, їхні суб'єкти, що начебто спрощуються в процесі економічного розвит¬ку, як це було донедавна, є хибним. Процеси, що відбуваються у ре¬альному житті, свідчать про зворотнє, тобто про ускладнення еконо¬мічної структури суспільства. Витіснення багатоманітних форм гос¬подарювання (особистих, приватних, сімейних, колективних) під¬приємствами, заснованими на державній формі власності, паралізу¬вало економічне життя багатьох суб'єктів виробничих відносин, не давало змоги реалізувати їхні інтереси повною мірою. Це стримува¬ло розвиток економіки.
«Включити» всіх суб'єктів виробничих відносин, їхні інтереси в економічне життя, надати динамізму суспільному виробництву, вивести економіку країни на якісно новий рівень — найважливіше завдання. Його можна вирішити не підпорядкуванням одних інтересів, а поєднанням різнобічних інтересів усіх суб'єктів господарювання.
Відповідно до конкретного історичного характеру економічнихІ потреб економічні інтереси як форма їхньої реалізації також мають історичний характер. Історична форма і соціальна зумовленість еко¬номічних інтересів у кожному суспільстві визначаються відносина¬ми виробництва, розподілу, обміну і споживання, які, в свою чергу, залежать від рівня розвитку продуктивних сил. Водночас у певній історичній системі виробничих відносин люди займають різне ста¬новище, що зумовлює характер їхньої діяльності, їхні потреби та інте¬реси.
Економічний інтерес — це вигода, якої досягають у процесі реалізації економічних відносин. Вона забезпечує само¬стійність, саморозвиток суб'єкта, тобто створення умов, достатніх для його відтворення на рівні прогресивних соці¬ально-економічних досягнень. Якщо економічні відносини не реалізують економічних інтересів, суб'єкти намагаються досягти своєї вигоди поза економічними відносинами (пору¬шують закони, розвивають тіньову економіку, займаються спекуляцією, крадуть тощо)
Інтереси мають економічний сенс, якщо вони задовольняються.
ВИДИ ЕКОНОМІЧНИХ ІНТЕРЕСІВ, ВЗАЄМОДІЯ ЇХ
Економічні інтереси утворюють складну і багатоманітну си¬стему, яку можна класифікувати за різними критеріями (рис. 2).
Рис. 2. Система економічних інтересів
Соціальним суб'єктом вираження економічного інтересу є індивід, сім'я, колектив (група), люди, які проживають у певному регіоні, клас, суспільство, а кінцевим об'єктом вираження економічного інтере¬су — результат (продукт, послуга, інформація тощо) суспільного ви¬робництва, який спрямовується на задоволення цієї потреби, з при¬воду якої й складаються конкретні відносини між людьми.
Кожний суб'єкт економічних відносин є носієм конкретного інте¬ресу. Скільки суб'єктів економічних відносин, стільки і економіч¬них інтересів. Сукупність їх утворює систему.
За ознакою суб'єктності розрізняють особисті, колективні, суспільні інтереси.
Економічні інтереси можна класифікувати і за іншими крите¬ріями. За важливістю виділяють: головні та другорядні; за часовою ознакою — поточні та перспективні; за об'єктом інтересів — май¬нові, фінансові, інтелектуальні, інтереси режиму праці та вільного часу, комфорту, умов праці та життя; за ступенем усвідомлення — дійсні та помилкові.