ПОПИТ І ПРОПОЗИЦІЯ. ТЕОРІЯ РІВНОВАГИ
Кон'юнктура може здійснюватись досить динамічно і характе¬ризується різними станами.
Існує три основних якісних стани ринкової кон'юнктури: дефі¬цит товару, надлишок товару, ринкова рівновага.
Дефіцит товару характеризує певний стан кон'юнктури ринку, коли платоспроможний попит перевищує пропозицію при фіксова¬ному рівні ціни. Дефіцитна кон'юнктура ринку може бути коротко¬часною (випадковою), а може мати сталий характер. Короткочасний дефіцит на ринку може виникати у системі як переважно ринкового, так і позаринкового регулювання економіки. Він відбиває тимчасові диспропорції у відтворенні певного продукту і частіше пов'язаний із структурними зрушеннями в економіці, порушеннями циклічності
виробництва, ціновими чинниками. Тривалого характеру дефіциту надає певна система господарювання. Так було в умовах адміністра¬тивно-командної економіки. Причини тут різні — відсутність конку¬ренції, монополізм державної власності тощо.
Другим станом кон'юнктури є надлишок товару на ринку. При цьому при певній ціні пропозиція товару перевищує попит на нього.
Як і у випадку з дефіцитною кон'юнктурою, надлишок товару на ринку може бути тимчасовим чи сталим. Сталий характер виявляється під час криз надвиробництва. Під час надлишку товарів посилюєть¬ся конкуренція виробників.
Стан рівноваги між попитом і пропозицією задовольняє і про¬давців, і покупців. Ринкову рівновагу як бажаний стан кон'юнктури неможливо зафіксувати на тривалий строк. Справа в тому, що чин¬ники, які впливають на попит і пропозицію, досить рухомі, вони весь час змінюються. Можна назвати сотні причин зміни їх.
Від стану кон'юнктури залежить споживча поведінка людини.
ОСНОВИ ТЕОРІЇ СПОЖИВЧОЇ ПОВЕДІНКИ
Споживча поведінка — це процес формування попиту спо¬живачів на різноманітні товари і послуги, що визначає роз¬виток їх виробництва та споживання на ринку
Саме це визначення дає підстави для висновку, що не споживан¬ня підпорядковане виробництву, а навпаки — виробництво грунтуєть¬ся на споживанні.
Споживча поведінка людей обумовлена їхніми доходами. Люди¬на керується при купівлі товарів і послуг розмірами доходів та уяв¬леннями про ті блага, які задовольняють особисті потреби.
У теорії споживчої поведінки рівновагу в споживанні вивчають за допомогою термінів і графіків бюджетного обмеження і кривих байдужості (рис. 4).
Рис. 4. Крива байдужості
Бюджетне обмеження, споживчий або особистий бюджет — це грошовий доход споживача, в межах якого може бути визначений попит на матеріальні блага і послуги.
На рис. 4 показана альтернатива споживчого вибору між двома групами товарів — їжею та одягом. Лінія споживчого бюджету — це крива KM. Криві байдужості позначені пунктирними лініями А, Б, В, Г. Точка рівноваги в споживанні — Е, де крива байдужості В торкається з лінією бюджетного обмеження. Криві байдужості (їх ще називають кривими однакових можливостей) показують всі ком¬бінації споживання їжі та одягу, які мають для споживача однакову сукупну корисність. Криві А і Б розташовані нижче кривої споживчо¬го бюджету і свідчать про неповне споживан¬ня товарів цієї групи. Крива байдужості /^про¬ходить за межами кривої бюджетного обмеження, тобто споживання на цьому рівні перевищує можливість доходу і особистого бюджету цього споживача.
Стан рівноваги бюд¬жету і можливість спо¬живання їжі та одягу досягається у точці перетину кривої байдужості В з бюджетною кривою KM. У точці Е можлива заміна одного товару іншим з урахуванням рівня цін на них.