Теорія економічного зростання
Можна сказати, що реальний ВНП у будь-який час визначається як працевтрати (у людино-годинах), помножені на продуктивність праці (реальне годинне вироблення на один зайнятого). Або
ВНП = число відпрацьованих чіл.-годин х продуктивність праці.
Приклад. Припустимо, у господарстві зайнято 10 чоловік, кожний з яких відпрацьовує 2 тис. годин у рік (50 тижнів по 40 робочих годин у тиждень), так що загальне число відпрацьованих людино-годин складає 20 тис. Якщо середнє вироблення в розрахунку на людино-годину складає 5 доларів, то загальний випуск продукції або реальний ВНП, складе 100 тис. доларів (20 тис. х 5 діл.).
Продуктивність праці є під впливом таких факторів, як технічний прогрес, фондоозброєність, якість робочої сили й ефективність розподілу, сполучення і керування різними ресурсами. іншими словами, продуктивність праці збільшується в міру поліпшення здоров'я, професійної підготовки, утворення і підвищення зацікавленості; у міру зростання забезпеченості машинами й устаткуванням, а також природними ресурсами; при кращій організації і керуванні виробництвом; при переміщенні робітників їх менш у більш ефективні галузі.
Зараз хочу розповісти про такий фактор економічного зростання, як технічний прогрес. Цей фактор є важливим двигуном економічного зростання. По визначенню, технічний прогрес містить у собі не тільки зовсім нові методи виробництва, але також і нові форми керування й організації виробництва. Узагалі говорячи, під технічним прогресом мається на увазі відкриття нових знань, що дозволяють по-новому комбінувати дані ресурси з метою збільшення кінцевого випуску продукції.
На практиці технічний прогрес і капіталовкладення (інвестиції) тісно взаємозалежні: технічний прогрес часто спричиняє інвестиції в нові машини й устаткування. Виходячи з цього цілком зрозуміла необхідність будувати атомні електростанції для застосування технологій для використання атомної енергії. Проте, хоча сучасна сівозміна і контурне землеволодіння забезпечує значний приріст продукції, вони зовсім не обов'язково вимагають залучення нових видів або зрослого обсягу дорогого устаткування.
На перший погляд хід технічного прогресу історично характеризується глибиною і стрімкістю. Газові і дизельні двигуни, конвеєри і складальні лінії приходять на розум як найбільш істотне досягнення минулого. зовсім недавно «чарівна лампа технології» випустила «джина автоматизації» і разом з тим усі можливі чудеса фабрики, що приводиться в рух одним натисканням кнопки. Надзвукові літаки, транзистори й інтегральні схеми, комп'ютери, ксерокси, контейнерні перевезення і ядерна енергія, не говорячи вже про космічні польоти, - це ті технологічні досягнення, що відносилися до області фантастики в недалекому минулому. Подібні нововведення сприятливо впливають на економічний зростання.
5. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ
Держава відіграє значну роль у регулюванні економічного зростання, і тому варто розглянути які міри державного регулювання щонайкраще можуть стимулювати цей процес:
1.Кейнсіанці розглядають економічний зростання переважно з погляду факторів попиту. Звичайно вони пояснюють низькі темпи зростання неадекватним рівнем сукупних витрат, що не забезпечує необхідного приросту ВНП. Тому вони проповідують низькі ставки відсотка (політикові «дешевих грошей») як засіб стимулювання капіталовкладень. При необхідності фінансово-бюджетна політика може використовуватися для обмеження урядових витрат і споживання, для того щоб високий рівень капіталовкладень не приводив до інфляції.2.На противагу кейнсіанцям, прихильники «економіки пропозиції» роблять упор на фактори, що підвищують виробничий потенціал економічної системи. Зокрема, вони призивають до зниження податків як до засобу, що стимулює заощадження і капіталовкладення, що заохочує трудові зусилля і підприємницький ризик. Наприклад, зниження або скасування податку на доход від відсотків приведе до збільшення віддачі від заощаджень. Аналогічним образом, якщо обкладати необхідним податком суми, що йдуть на виплати по відсотках, це приведе до обмеження споживання і стимулюванню заощаджень. Деякі економісти виступають за вступ єдиного податку на споживання в якості повної або часткової заміни особистого прибуткового податку (податок, якою обкладається підлягаючому оподатковуванню доход окремих осіб, домогосподарств і не корпоративних фірм). Зміст цієї пропозиції складається в обмеженні споживання і стимулюванні заощаджень. У відношенні капіталовкладень ці економісти звичайно пропонують зменшити або скасувати податок на прибутку корпорацій, зокрема надати значні податкові пільги на інвестиції. Варто відзначити, що кейнсіанці приділяють більше увагу короткостроковим цілям, а саме підтримці високого рівня реального ВНП, впливаючи на сукупні витрати. На відміну від них, прихильники «економіки пропозиції» віддають перевагу довгостроковим перспективам, роблячи упор на фактори, що забезпечують зростання суспільного продукту при повній зайнятості і повному завантаженні виробничих потужностей.