Механізм міжбюджетних відносин як фактор стимулювання економічного зростання
Оцінку впливу міжбюджетного розподілу державних функцій можна привести за допомогою показника еластичності ВВП з державних видатків:
ВВПt+1 – ВВПt
ВВПt
Е = --------------------,
Gt+1 – Gt
Gt
де ВВП – валовий внутрішній продукт за період t+1 i t;
G – державні видатки за період t+1 i t.
Досить зручним є визначення цього показника з боку Державного і місцевих бюджетів.
За період 1992-1998 рр. зміна видатків Державного бюджету зумовила піднесення ВВП:
ЕД = ((103700 – 50,3) / 50,3) / ((15968,8 – 11,9) / 11,9) = 1,54.
Відповідний коефіцієнт еластичності ВВП по видатках місцевих бюджетів за цей же період часу складатиме:
ЕМ = ((103700 –50,3) / 50,3) / ((14537,6 – 7,2) / 7,2) = 1,02.
Залежність зміни ВВП від коливання видатків Державного бюджету більш еластична, ніж відповідний вплив на цей показник витратної частини місцевих бюджетів у 1,5 раза. Показник еластичності вказує на те, що зростання ВВП в 1,54 раза обумовлене підвищенням видатків Державного бюджету на одиницю. Найбільш яскраво еластичність ВВП підкреслюється реальним прикладом ситуації, що склалася у видатковій частині Державного бюджету. Починаючи з 1996 р., загальний обсяг витрат цього центрального фонду зменшується в порівнянні з показником попереднього року. Так, у 1997 р. Державний бюджет профінансував 20,6 млрд. гривень, що на 1,8 млрд. гривень менше за відповідну суму його видатків 1996 р., а в 1998 р. видатки склали 16 млрд. гривень, що на 22,3 % менше фактичного показника попереднього року. На фоні скорочення видатків величина ВВП з кожним роком зростала з перевищенням у 13 % у 1997 р. в порівнянні з 1996 р. і 12 % у 1998 р. на відміну від попереднього року.
Коефіцієнт еластичності ВВП з видатків місцевих бюджетів займає одиничну позицію, яка передбачає пропорційну зміну величини ВВП залежно від зміни розміру витрат місцевих бюджетів. Середній щорічний ріст ВВП і видаткового обсягу місцевих бюджетів становить 6,8.
Стимулювання економічного зростання за посередництвом державних видатків можна відобразити графічно. Найбільш ґрунтовні дослідження в цій ділянці економічної науки були проведені представниками кейнсіанського напряму. Скористаємося розробленим ними графіком “кейнсіанського хреста” (див. рис. 3).
Y=Е
ЕG2
Сукупні Е’G2
витрати, EG1
Е Е’G1