Фінансова система

Акумулюючи та регулюючи фінансові ресурси, держава здатна активно впливати на формування оптимальних про¬порцій між нагромадженням і споживанням, виробничою і невиробничою сферами, 1 і 2 підрозділами суспільного вироб¬ництва, окремими галузями народного господарства та економічними регіонами.

Контрольна функція фінансів органічно випливає з роз¬подільчої. Вона передбачає здійснення перевірки дотримання підприємствами та організаціями порядку акумулювання й

використання цільових централізованих і децентралізованих фондів грошових ресурсів суспільного призначення та вико¬нання фінансових зобов'язань перед державою. Через фі¬нансове законодавство держава регламентує й регулює про¬цес нарахування, огтримання, зміну й відміну платежів у бюд¬жет.

Стимулююча функція фінансів покликана підвищувати ефективність використання факторів виробництва, так регулю¬вати вартісні пропорції, щоб вони створили достатні умови для проведення режиму економії, піднесення продуктивності праці і якості продукції. Будь-яке порушення цієї функції негайно підриває економічну і соціальну стабільність суспільства, про¬вокує економічно невиправдане зростання цін і зниження продуктивності праці.

Ні розподільча, ні контрольна функції фінансів за умов адміністративно-командної системи достатньо не вивчалися, тому що фінанси були адміністративно-наказовим фактором надцентралізації, підпорядковувалися не економічним зако¬нам, а пануючим політичним та ідеологічним принципам. Така багаторічна орієнтація призвела до розвалу фінансів, дефор¬мації системи господарювання, стимулювала відчуження працівників від засобів виробництва й результатів праці. Щоб перебороти негативні процеси й радикально реформувати фінанси, необхідно прискорити процес демонополізації, де¬централізації й роздержавлення. Нові фінанси повинні орга¬нічно цілеспрямовуватися на підвищення ефективності вироб¬ництва, зміцнення принципів господарського розрахунку, ство¬рення умов для конкуренції та підприємництва.

Фінансова системаФінанси функціонують через фінансо¬ву систему, яка включає сукупність різних форм організації фінансових відносин між державою і підприєм-ствами, між підприємствами, організаціями і їх об'єднаннями, відносини держави з підприємствами та організацій з насе¬ленням. Найважливішими інструментами даної системи є податки, платежі до бюджету, платежі за державні кредити, рентні платежі, формування бюджетних і позабюджетних фондів і їх використання для задоволення суспільних потреб та ін. Важливим елементом фінансової системи є Міністерство фінансів України та його органи на місцях. Саме воно почало формувати й використовувати головні економічні регулятори і несе за це цілковиту відповідальність.

За умов ринкової економіки забезпечити чітко діючий ме¬ханізм переміщення потоків грошових ресурсів від населення, яке в основному здійснює заощадження, до інвестицій, що реалізуються підприємствами, здатний лише чітко функціо¬нуючий фінансовий ринок. Його можна схематично зобразити так:

Жодна з складових фінансового ринку не може бути само¬стійним інструментом ринкової економіки, тому що вони взаємозв'язані і взаємопереплітаються. Але й мають свою специфіку. Держава мусить добре врахувати цю специфіку і використати такі механізми регулювання кожного з цих інститутів: банківського ринку, ринку-цінних паперів і страхово¬го ринку для покращання економічного стану всіх суб'єктів господарського життя і піднесення ефективності суспільного виробництва. І хоча фінансовий ринок в Україні лише заро¬джується, його головні діючі елементи вже працюють. Зокре¬ма, склалася національна банківська система, розпочалася робота первинного ринку цінних паперів, започатковано стра¬ховий ринок, що невпинно набирає сили. Основними суб'єкта¬ми фінансового ринку є емітенти, інвестори та фінансові посередники.

Розвинений фінансовий ринок складається з різноманітних каналів, які можна узагальнити у формі двох груп: а) канали прямого фінансування, за якими кошти пересуваються безпо¬середньо від власників заощаджень до позичальників шляхом продажу акцій, облігацій та інших цінних паперів; б) канали непрямого фінансування, за якими потоки грошових коштів від власника заощаджень до позичальника спрямовуються через фінансових посередників (банки, страхові компанії та інші позичково-заощаджувальні заклади). Завданням фінансових посередників є спрямування заощаджених коштів від тих, хто заробляє більше, ніж тратить, до тих, хто тратить більше, ніж заробляє. У цьому процесі найважливіші функції виконують банки, тому що вони цілеспрямовано регулюють потоки гро¬шових коштів від власників заощаджень до інвесторів.