Суть, форми і причини інфляції

Традиційно зміни в рівні цін пояснюються зайвим сукупним попитом. Економіка може спробувати витрачати більше, ніж вона здатна виробляти. Виробничий сектор не в змозі відповісти на цей зайвий попит збільшенням реального обсягу продукції, бо всі існуючі ресурси уже повністю використані. Тому цей зайвий попит призводить до завищених цін на постійний реальний обсяг продукції і викликаю інфляцію попиту. Суть інфляції попиту інколи пояснюють однією фразою: "Надто багато грошей полює за надто малою кількістю товарів"

I.2.2Інфляція пропозиції

Інфляція пропозиції - зростання цін внаслідок збільшення витрат виробництва чи зменшення сукупної пропозиції. Причинами збільшення витрат можуть бути огополiстична політика ціноутворення, економічна і фінансова політика держави, зростання цін на сировину, дії профспілок, що вимагають підвищення заробітної плати і т. і. Вона може також з’явитися в результаті зміни структури пропозиції на ринку.

Теорія інфляції, зумовленої зростанням витрат, пояснює зростання цін такими чинниками, що приводять до збільшення витрат на одиницю продукції. Витрати на одиницю продукції - це середні витрати при наданому обсязі виробництва. Такі витрати можна одержати, поділивши загальні витрати на ресурси на кількість виготовленої продукції:

Загальні витрати

Загальні витрати на одиницю продукції = -------------------------------------

Кількість одиниць продукції

Підвищення витрат на одиницю продукції в економіці скорочує прибуток і обсяг продукції, що фірми готові запропонувати при існуючому рівні цін. В наслідок зменшується пропозиція товарів і послуг в масштабі всієї економіки. Це зменшення пропозиції, в свою чергу, підвищує рівень цін. Отже, по цій схемі витрати, а не попит роздувають ціни, як це діється при інфляції попиту.

На практиці нелегко відрізнити один тип інфляції від іншого, всі вони тісно пов'язані і постійно взаємодіють і, наприклад, зростання зарплати може виглядати і як інфляція попиту і як інфляція витрат.

Необхідно також визначити, що в жодній з економічно розвинутих країн не спостерігалася в другої половині ХХ сторіччя повна зайнятість, вільний ринок чи ж стабільність цін. Ціни по ряду причин в цей час зростали постійно і навіть в періоду застою виробництва. Таке явище називається стагфляцією - iнфляційним зростанням цін в умовах стагнації - застою виробництва, економічної кризи.

I.3Види інфляції

Розглядаючи темпи зростання цін, можна виділити наступні види інфляції:

1.Помірна. Ціни зростають на 10% на рік, вартість грошей зберігається, відсутній ризик підписання контрактів в номiнальних цінах. Багато сучасних економiстів, в тому числі сучасні послідовники економічного вчення Кейнса вважають таку інфляцію необхідною для ефективного економічного розвитку. Така інфляція дозволяє ефективно корегувати ціни стосовно до умов виробництва і попиту, що постійно змінюються.

2.Галопуюча. Ціни зростають на 20-200% на рік, гроші прискорено матеріалізуються в товари, контракти прив'язуються до зростання цін.

3.Гіперінфляція. Ціни зростають астрономічне, розходження цін і зарплати, руйнується добробут навіть забезпечених верств товариства.

Гіперінфляція.Де¬які еко¬номiсти по¬бо¬ю¬ю¬ть¬ся, що по¬мі¬р¬но по¬в¬зу¬ча ін¬фля¬ція, що може спо¬ча¬т¬ку спри¬я¬ти по¬жва¬в¬лен¬ню еко¬но¬мі¬ки, по¬тім, на¬ро¬с¬та¬ю¬чи як сні¬го¬вий ком, пе¬ре¬тво¬ри¬ть¬ся в більш жорстоку гі¬перін¬ф¬ля¬цію. Цей темп зро¬с¬тан¬ня ін¬фля¬ції ви¬яв¬ляє руй¬ні¬в¬ний вплив на обсяг наці¬о¬наль¬но¬го ви¬ро¬б¬ни¬ц¬т¬ва і за¬йня¬тість. Спра¬ва в то¬му, що ко¬ли ці¬ни по¬во¬лі, але постій¬но зро¬с¬та¬ють, на¬се¬лен¬ня і під¬при¬єм¬с¬т¬ва при¬ла¬ш¬то¬ву¬ю¬ть¬ся до їх по¬даль¬шо¬го під¬ви¬щен¬ня. Тому, щоб їх не¬ви¬ко¬ри¬с¬тан¬ні за¬оща¬джен¬ня і по¬то¬ч¬ні при¬бу¬т¬ки не зне¬ці¬ни¬лись, тобто щоб випе¬ре¬ди¬ти пе¬ре¬дба¬чен¬ні під¬ви¬щен¬ня цін, лю¬ди по¬вин¬ні ви¬тра¬ча¬ти гро¬ші за¬раз. Підприємст¬ва по¬во¬дя¬ть¬ся так са¬мо, ку¬пу¬ю¬чи ін¬ве¬с¬ти¬цій¬ні то¬ва¬ри. Дії, ди¬к¬то¬ва¬ні iнфляційним психозом, під¬си¬лю¬ють ти¬с¬нен¬ня на ці¬ни, і ін¬фля¬ція почи¬нає го¬ду¬ва¬ти са¬ма себе. Біль¬ше того, оскіль¬ки вар¬тість жит¬тя збіль¬шу¬є¬ть¬ся, ро¬бо¬чі ви¬ма¬га¬ють і одер¬жу¬ють більш ви¬со¬ку номiнальну за¬ро¬бі¬т¬ну пла¬ту. А проф¬спіл¬ки пра¬г¬нуть до та¬ко¬го під¬ви¬щен¬ня заро¬бі¬т¬ної пла¬ти, якої ви¬ста¬чи¬ло би не тіль¬ки на те, щоб по¬кри¬ти то¬рі¬ш¬ні під¬ви¬щен¬ня цін, але і ком¬пен¬су¬ва¬ти ін¬фля¬цію, що очі¬ку¬є¬ть¬ся у той пе¬рі¬од, ко¬ли но¬вий ко¬ле¬к¬ти¬в¬ний до¬го¬вір бу¬де ще в си¬лі. Зарп¬ла¬та і під¬ви¬щен¬ня цін під¬го¬до¬ву¬ють од¬не од¬но¬го, і це до¬по¬ма¬гає повзу¬чій ін¬фля¬ції перейти до га¬ло¬пу¬ю¬чої.