Товарно-ринкова та економічна рівновага
1. У змішаній економіці головну координуючу роль виконує ринок. Ринок встановлює ціни та розподіляє обмежені економічні ресурси згідно з платоспроможними потребами економічних суб’єктів.
Центральне місце в ринковій системі займають два види ринку: ринок продуктів і ринок ресурсів. Ринок продуктів – це ринок, на якому домогосподарства купують вироблені підприємствами товари та послуги. Ринок ресурсів – це ринок, на якому підприємства купують у домогосподарств ресурси, необхідні їм для виробництва: робочу силу, капітал і природні ресурси.
Через ринок ресурсів і продуктів домашні господарства взаємодіють між собою. В процесі їхньої взаємодії відбувається економічний кругообіг, внаслідок якого в економіці визначається обсяг і структура виробництва, а між окремими ринками досягається рівновага. Модель економічного кругообігу в умовах чистого ринку ми розглядали раніше.
В світовій практиці не існує чистого ринку, а є змішана економіка, в якій поряд із субєктами приватного сектора економіки велику координуючу роль виконує держава (схема 1).
У моделі економічного кругообігу уряд виконує три функції:
По-перше, він здійснює на відповідних ринках державні закупки ресурсів та продуктів і внаслідок цього несе відповідні витрати, які впливають на сукупні витрати економіки.
По-друге, уряд надає домогосподарствам і підприємствам колективні (суспільні) блага, пов’язані із утриманням бюджетної сфери (освіти, науки, культури, медицини, національної армії, міліції тощо).
По-третє, для здійснення своїх витрат уряд формує державні доходи за рахунок збирання податків.
В даній моделі доходи уряду показані за допомогою потоків чистих податків, оскільки лише вони характеризують дійсну величину доходів, які уряд може використати для закупівлі ресурсів та продуктів на відповідних ринках.
Наведена модель показує, як уряд може впливати на параметри економічної рівноваги:
По-перше, змінюючи обсяг державних закупок товарів та послуг, уряд має можливість адекватно впливати на сукупний попит економіки і, як результат, на обсяги виробництва.
По-друге, уряд може впливати на попит приватного сектора економіки через величину чистих податків. Змінюючи рівень оподаткування або величину трансфертних платежів, уряд може зменшувати або збільшувати доходи суб’єктів цього сектора, від яких залежить їхній попит.
Дана модель є моделлю закритої економіки – такої, яка не має зв’язків із світовим господарством. В дійсності економіка будь-якої країни є відкритою.
2. Сукупний попит (СПо) – реальний обсяг національного продукту, який економіка має намір закупити з метою задоволення своїх платоспроможних потреб. У грошовій (номінальній) формі СПо визначається сукупними витратами економіки на закупівлю товарів та послуг, які складаються із споживчих витрат, валових інвестицій, державних закупок і чистого експорту. Співвідношення між сукупними витратами і сукупним попитом можна виразити формулою:
СПо * Ц = СВ + ВІ + ДЗ + ЧЕ, де Ц – середня ціна на товари і послуги.
Сукупний попит знаходиться в оберненій залежності від ціни. У зв’язку із цим на графіку крива сукупного попиту набуває вигляду негативно похилої лінії (рис. 1).
За своєю формулою крива сукупного попиту аналогічна кривій однотоварного попиту, тобто попиту на окремі види товарів (хліб, цукор, вугілля тощо).