Роль держави в змішаній економіці

1. Основним регулятором змішаної еконо¬міки є ринок. «Невидима рука» ринку регулює найваж¬ливіші параметри економічного розвитку. Насамперед ринковий механізм об'єднує виробників і споживачів в єдину економічну систему, підпорядковує виробництво суспільним потребам у формі платоспроможного попиту. Ринок сприяє ефективному розподілу ресурсів. Це озна¬чає, що він спрямовує ресурси на виробництво тих товарів, які найбільш потрібні суспільству, примушує підприємців застосовувати найбільш ефективні комбінації використання обмежених ресурсів, сприяє розробці та впровадженню нових, найбільш ефективних технологій. І нарешті, ринок виконує велику селективну функцію серед товаровиробників, завдяки чому із товарного виробництва вибувають ті господарські суб'єкти, результати діяльності яких не відповідають умовам ринкової конкуренції.

Проте ринок не є ідеальною формою організації суспільного виробництва. Як суб'єкт макроекономічного регулювання він має певні обмеження, які можна об'єд¬нати в чотири напрямки.

Перший - ринок не володіє досконалим механізмом, здатним протистояти такому явищу, як економічна неста¬більність, яка проявляється через затяжний спад вироб¬ництва, надмірне безробіття, високий рівень інфляції тощо.

Другий - ринок здатний реагувати лише на індиві¬дуальні потреби людей, які фінансуються окремими суб'єктами згідно з їхньою індивідуальною платоспромож¬ністю. Тому ринок не має механізмів, які здатні забезпе¬чувати людей суспільними благами, тобто товарами та послугами колективного споживання, потреба в яких не залежить від індивідуальної платоспроможності. До них належать послуги державного управління, національної армії, міліції, охорони здоров'я, освіти, науки, культури тощо.

Третій - сучасний ринок не є досконало конкурент¬ним, оскільки на ринкові відносини великий вплив мо¬жуть справляти монопольні утворення. Впливаючи на обсяги виробництва і ціни, вони обмежують ефективність ринкової конкуренції і створюють умови для такого розподілу ресурсів, яке враховує не суспільні, а власні інтереси. Ринковий механізм не має надійного імунітету, який здатний протистояти монополізму.

Четвертий - взаємодія людей через ринковий механізм породжує негативні побічні наслідки, так звані зовнішні ефекти, які не враховуються в процесі ринкових відносин. До них належать надмірна нерівність в доходах, нерівномірний розвиток окремих регіонів, порушення екологічних умов життя населення, відхилення від стан¬дартів якості споживчих товарів тощо.

2. Перелічені вище обмеження ринку можуть бути ком¬пенсовані лише за допомогою державного втручання в економіку. Тому на сучасному етапі розвитку товарного виробництва держава об'єктивно змушена виконувати ряд функцій, спрямованих на регулювання економіки. До го¬ловних її функцій можна віднести такі:

1. Розробка політики соціально-економічного розвитку країни, за допомогою якої визначаються головні цілі, пріоритети та засоби розвитку економіки. Це означає, що держава розробляє стратегію соціально-економічного розвитку: визначає ресурси та передбачає певні заходи, які необхідні для її реалізації; прогнозує економічні, соціальні та міжнародні наслідки від її впровадження в життя. Дер¬жавна економічна політика реалізується через економічні прогнози, плани та програми, які в умовах ринкових від¬носин мають орієнтуючий та рекомендаційний характер.

2. Формування правових засад функціонування еконо¬міки. З цією метою держава визначає правовий статус окремих форм власності, узаконює існування різних видів господарської діяльності, регулює відносини між окреми¬ми суб'єктами ринку, тобто встановлює «правила гри» на ринку. Спираючись на економічне законодавство, вона виконує роль арбітра в сфері господарських відносин, виявляє випадки незаконної діяльності та застосовує відповідні заходи до порушників.

3. Захист конкуренції як головного «мотора» ринкового механізму. З цією метою держава здійснює антимонопольну політику.

4. Перерозподіл доходів та ресурсів. Необхідність в перерозподілі доходів обумовлюється природою ринку згідно з якою первинні доходи окремих домогосподарств жорстко пов'язані з результатами їхньої індивідуальної трудової діяльності. Це неминуче породжує надмірні коли¬вання в особистих доходах, а також відсутність доходів у непрацездатних членів суспільства.

Необхідність в перерозподілі ресурсів обумовлюється двома аспектами. Перший стосується необхідності виді¬лення ресурсів на виробництво суспільних благ. Цю проб¬лему вирішує уряд. Він, з одного боку, через податки скорочує доходи і попит приватного сектора економіки на ресурси; з іншого — використовуючи податкові надход¬ження, він перерозподіляє ресурси у виробництво суспіль¬них благ через державні закупки.Другий аспект випливає із необхідності врахування зовнішніх ефектів ринку. Наприклад, ціна як регулятор розподілу ресурсів не враховує витрати суспільства, які пов'язані із забрудненням навколишнього середовища. Отже, вона є заниженою і викликає надмірний попит на екологічноємкі товари, що спрямовує на їхнє виробництво надмірну кількість ресурсів.