Природа макроекономічної рівноваги

останньої.Саме вперіод панування монополій,які вкрай обмежили

конкуренцію,з'явилась кейнсіанська загальна модель ринкової

рівноваги.

Насамперед Дж.М.Кейс виявив ті фактори,що визначають умо-

ви макроекономічної рівноваги.Цими факторами є сукупний по-

пит і сукупна пропозиція та пов'язані з ними сукупне спожи-

вання,сукупне заощадження і сукупне нагромадження(сукупні

інвестиції).Ці фактори є суто макроекономічними і Кейнс пер-

шим вивчив їх вплив на загальну рівновагу.

Кейнсіанська економічна теорія оспорює існування такого механізму саморегулювання. На основі емпіричних даних, отриманих в період Великої Депресії, Д.Кейнсу вдалось доказати, що повна зайнятість в нерегульованій економіці може виникнути тільки випадково. Рівновага попиту і пропозиції, як правило, неспівпадають з повною зайнятістю ресурсів: в точці А встановлюється рівновага AD = AS, але рівноважний об”єм виробництва Y0 < Y*.

Y0 = Y* Y

Однією із причин такого неспівпадання являється неспівпадання планів інвестицій і заощаджень, які являються різними економічними агентами по різним мотивам і визначаються різними факторами.

Мотиви заощаджень домашніх господарств:

1)купівля дорогих товарів;

2)забезпечення старості;

3)страхування від непередбачених обставин (хвороба, нещасний випадок і т.д.);

4)забезпечення дітей в майбутньому.

Мотиви інвестицій фірм:

1)максимізація норми чистого прибутку;

2)реальна ставка процента – плата за придбання грошового капіталу для інвестування – враховується при складанні планів інвестицій.

Згідно кейнсіанської економічної теорії не ставка процента, а величина доходу домашніх господарств являється основним фактором, визначаючим динаміку вживання і заощаджень. При цьому зберігається та частина доходу, яка залишається після здійснення всіх споживчих видатків. Вплив ставки процента грає відносно невелику роль по відношенню до впливу доходу на споживання і заощадження. В той же час, динаміка інвестицій визначається передусім динамікою процентних ставок, що знаходить відображення у відповідних функціях споживання, заощаджень і інвестицій.