Макроекономічна нестабільність: цикли ділової активності

Слід відзначити, що основними індикаторами фаз циклу служать:

рівень зайнятості;

рівень безробіття;

обсяг випуску,

оскільки динаміка рівнів інфляції і процентної ставки може бути різною в залежності від факторів, які спричинили спад.

4. Основними ознаками, які характеризують економічні цикли, є тривалість циклу, а також його рушійні сили, які зумовлюють генезис і механізм його проходження. З цього погляду всі економічні цикли поділяються таким чином:

1)цикли Кондратьєва, або довгохвильові цикли, тривалість яких дорівнює 40-60 років. Їхня головна рушійна сила – радикальні зміни в технологічній базі суспільного виробництва, його структурна перебудова;

2)цикли Кузнеца – 20 років. Рушійна сила – зрушення у відтворювальній структурі виробництва;

3)цикли Джаглера – 7-11 років як підсумок взаємодії багатьох грошово-кредитних факторів;

4)цикли Китчина – 3-5 років, що обумовлюється динамікою відносної величини запасів товарно-матеріальних цінностей на підприємствах;

5)приватні господарські цикли, що охоплюють період від одного до дванадцяти років та існують у зв’язку з коливанням інвестиційної активності.Не можна стверджувати, що всі коливання ділової активності пояснюються дією економічних циклів. Є й сезонні коливання ділової активності (купівельний “бум” перед новим роком). До сезонних коливань схильні й деякі галузі виробництва (с/г, будівництво, автотранспорт та ін.)

5. Фактичний реальний обсяг випуску коливається навколо потенційного рівня ВВП, під яким ми розуміємо обсяг виробництва за умови повної зайнятості ресурсів. Коливання фактичного обсягу ВВП навколо потенційного характеризується показником, який має назву “розрив ВВП”:

Розрив ВВП = (У - У*) / У*,

де У –фактичний обсяг виробництва, У* - потенційний ВВП.

Коли У менше У*, ми говоримо про відставання ВВП – це обсяг продукції, який економіка втрачає через неповне використання свого виробничого потенціалу.

Значно рідше зустрічається ситуація перевищення фактичним ВВП потенційного свого рівня (тобто У більше У*). Це стає можливим найчастіше в екстремальних ситуаціях, коли в процес виробництва залучаються додаткові зміни робітників, капітальне обладнання використовується понад встановлені нормативи, понаднормова праця і праця за сумісництвом стають звичайним явищем. Проте тривалий час перевищення фактичного ВВП над потенційно можливим зберігатися не може.

Обсяги виробництва і зайнятості найсильніше реагують на зміну фаз економічного циклу в галузях, які виробляють засоби виробництва і споживчі товари тривалого вжитку. В галузях, які випускають споживчі товари короткострокового використання, коливання зайнятості і випуску є значно меншими.

Незважаючи на всі розбіжності відносно першопричини економічних циклів, безперечним є визнання того, що в кінцевому підсумку циклічні коливання в економіці обумовлюються суттєвим відхиленням сукупного попиту від сукупної пропозиції, сукупних витрат від потенційних можливостей виробництва. Головними індикаторами цих відхилень є коливання рівня виробництва, безробіття, інфляції, продуктивності праці, реальних доходів населення тощо.