Макроекономічна рівновага

місце тоді,коли підприємства створили більше продукції,ніж

здатні реалізувати,і тому змушені її частину перетворити на

запаси.Другий варіант характерний для умов,коли відбувається

реалізація не лише створеної у певний період продукції,а й

тієї,що була в запасах.

Фактичні витрати тотожні отриманим доходам,або сукупному

випуску.Останній позначатиметься як Y.

Невідповідність запланованих і фактичних витрат може бу-

ти записана так:

Y = AD + UI, де UI - непередбачене нагромадження

запасів або навпаки,їх вико-

ристання для збільшення про-

позиції на товарному ринку.

Зрозуміло,що коли UI>0,то це означає,що підприємці змен- шують пропозицію товарів(Y ). Коли ж UI<0, то пропозиція збільшується (Y ). Розгляд кейнсіанської моделі ми розпочинаємо з її спро- щеного варіанта є рівність:

AD = C + I, де C - витрати споживання домогосподарств; I - інвестиційні витрати.

Щодо споживання приймається,що воно залежить від гранич- ної схильності до споживання с” та сукупних доходів Y.

зміна в споживанні приріст С ΔС MPC= ----------------- = ---------- = --- = с” зміна в доході приріст Y ΔY

Кейнс вводить ще один показник: MPS - гранична схильність до заощадження

зміна в заощадженні приріст S ΔS MPS=-------------------- = ---------- = --- = s” зміна в доході приріст Y ΔY

Сума MPC і MPS для будь-якої зміни в доході повинна

завжди дорівнювати одиниці:

MPC + MPS = 1, адже приріст Y = приріст С + приріст S

Y = C + S

Приріст доходу може йти або на споживання,або на заощадження.

В короткостроковій перспективі по мірі росту поточного доходу АРС (середня схильність до споживання) зменшується, АРS (середня схильність до заощадження) зростає, тобто з ростом доходу сім”ї відносно скорочується доля заощаджень. Але, в довгостроковій перспективі середня схильність до споживання стабілізується, так як на величину споживчих видатків не тільки розмір поточного доходу сім”ї, але і розмір загального життєвого достатку, а також величини очікуваного і постійного доходу.