Що представляє собою курс ""Основи екон.теорії"

Оволодiнню науковим економiчним мисленням сприяє засвоєння не тiльки загальнонаукових, а й спецiальних методiв, за допомогою яких економiчна теорiя висвiтлює суть явища, що вивчається.

Одним iз найважливiших спецiальних прийомiв дослiджень в економiчнiй теорiї є метод наукової абстракцiї. Вiн полягає у видiленнi найбiльш суттєвих сторiн процесу, що вивчається, абстрагуваннi вiд усього другорядного, випадкового. Спочатку дається загальна характеристика явища, визначаються притаманнi йому суперечностi, а потiм розглядаються конкретнi вияви цього явища. Таким чином найбiльш загальна (найпростiша) економiчна форма розгортається в цiлiсну систему економiчних вiдносин вiдповiдно до власної внутрiшньої логiки останньої. Те, вiд чого на початковому етапi необхiдно було абстрагуватися з метою виявлення бiльш глибоких суттєвих вiдносин, тепер, навпаки, пiдлягає роз’ясненню. В результатi конкретне постає вже не випадковим нагромадженням явищ, а цiлiсною панорамою суспiльного життя.

Особливiстю теоретико-економiчного дослiдження е те, що при вивченнi економiчних процесiв не можна користуватися конкретними прийомами i засобами, якi широко застосовуються, наприклад, у природничих науках. Будь-яка абстракцiя, як вiдомо, завжди бiднiша за конкретне явище. Вона вiдображує об’єктивну реальнiсть не так, як живе споглядання, а проникає всередину її, йдучи вiд явища до сутi; на практицi застосування методу абстракцiї може призвести до помилки. Це пояснюється вiдривом абстрактних понять вiд дiйсностi, що проявляється у розривi якiсної i кiлькiсної сторiн економiчних процесiв, абсолютизацiї окремих явищ економiчного життя тощо.

Абстрактне мислення з властивими йому прийомами дiалектичної, але не формальної, логiки охоплює й iншi методи пiзнання виробничих вiдносин, зокрема аналiз i синтез. У процесi аналiзу предмет дослiдження розчленовується, мислення йде вiд видимого, конкретного до абстрактного. Так, визначаючи економiчнi закони тiєї чи iншої системи, в складному господарському органiзмi видiляють складовi його, з’ясовують роль i значення кожного окремого елемента, їх зв’язки в єдиному, але складному господарському механiзмi. Це важливо для подальшого теоретичного обгрунтування всiх тих особливостей предмета дослiдження, вiд яких абстрагуються спочатку. Внаслiдок такого аналiзу користуються найбiльш загальними абстракцiями, придатними для вивчення дослiджуваного об’єкта.У процесi синтезу дослiджується економiчне явище у взаємозв’язку i взаємодiї його складових частин. Мислення тут iде вiд абстрактного до конкретного, вiд розумiння сутi вiдносин до прояву їх у конкретнiй ситуацiї. Аналiз сприяє розкриттю iстотного в явищi, а синтез завершує розкриття сутi, дає можливiсть показати, в яких формах це притаманне економiчнiй дiйсностi.

Отже, аналiз i синтез є двома нерозривними чинниками процесу наукового пiзнання дiйсностi, використання яких сприяє виявленню причинно-наслiдкових зв’язкiв окремих явищ.

Наукове пiзнання суспiльних процесiв i систем передбачає також використання методу поєднання логiчного й iсторичного пiдходiв до вивчення економiчної теорiї.

Логiчний взаємозв’язок усiх компонентiв суспiльства як цiлiсного органiзму вiдбиває iсторичний процес виникнення й становлення певної системи. Поєднання логiчного й iсторичного в економiчнiй теорiї допомагає вiдкриттю якiсно нових форм дiї економiчних законiв i знаходженню нового змiсту в економiчних категорiях. В обох випадках слiд виявити якiснi зрушення, що мають мiсце на певному етапi розвитку економiчної системи, а також обгрунтувати, яким чином виникнення нових вiдносин детермiнує появу якiсно нових форм вияву економiчних законiв.

Отже, логiчний метод дослiдження є iсторичним методом, звiльненим вiд iсторичної форми i випадковостей iсторичного процесу, адже вiдповiдь на одне й те саме запитання в епоху первiсного нагромадження капiталу i в сучасному розвинутому суспiльствi буде рiзною.

Iсторiя людського суспiльства пiдтверджує, що виникнення i розвиток будь-якої науки пов’язанi з практичною дiяльнiстю людей. Зв’язок науки iз суспiльною практикою передбачає iнтенсивнiсть обмiну дiяльнiстю i результатами мiж науковцями i працiвниками iнших галузей народного господарства. Отже, економiчна теорiя не може обмежитись використанням лише тих методiв дослiдження, про якi йшлося вище. Як фундаментальна наука, економiчна теорiя визначає перспективи (враховуючи довгостроковi) для суспiльної практики.

Розглянемо мiсце i роль соцiально-економiчного експерименту, який належить до спецiальних методiв дослiдження економiчних явищ. Зауважимо, що йдеться про виважений, з попереднiм вивченням iсторичного досвiду, соцiально-економiчний експеримент. Абстракцiя в даному випадку є досить умовною, i з повним правом можна стверджувати, що немає нiчого бiльш практичного, нiж витончена теорiя. Складнiсть полягає в тому, що практичнi рекомендацiї щодо проведення соцiально-економiчного експерименту вiдрiзняються вiд конкретних прикладних розробок. Отже, стосовно перших дуже важливим є суспiльне розумiння їх необхiдностi та корисностi. Соцiально-економiчний експеримент треба розглядати не тiльки як засiб пiзнання реальної дiйсностi, а й як такий, що сприймає конкретний суб’єкт.