Вплив автомобiлiв на навколишнє середовище

Центральні органи виконавчої влади почали відчувати наближення президентських виборів з початку року. Виявлялося це у величезній кількості доручень, що виходили з Кабміну й стосувалися не лише безперервної звітності, що мала на меті демонструвати ефективність чинного уряду, а й підготовки заходів за участю прем’єр-міністра. План його поїздок регіонами на рік складався під керівництвом відомого філософа та еколога Анатолія Толстоухова, міністра Кабінету міністрів, таким чином, щоб ці поїздки збігалися зі значними подіями, наприклад, пуском блоку №2 Хмельницької АЕС. Окремі ж міністри теж часу даремно не витрачали і розпочали підготовку «запасних аеродромів» для себе на післявиборний період, використовуючи наявні у своєму управлінні матеріальні резерви ввірених їм міністерств. Ситуація, описана нижче, справді відповідає афоризму М.Жванецького, що став народною приказкою: хто що охороняє, той те й має.Йтиметься про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України та міністра С.Полякова, котрий, як відомо, колись був начальником чинного прем’єра. Прихід його до міністерства супроводжувався капітальним «чищенням» рядів і призначенням керівниками департаментів і управлінь міністерства «своїх» людей, як правило, із донецьких. Те, що вони в охороні природи не розбираються, нітрохи не бентежило нашого героя, який прийшов не природу охороняти, а ефективно для себе й донецького «клану» використовувати місце, що йому дісталося, у «коаліційному» уряді. Злі язики кажуть, що кадри черпалися в основному зі звільнених із міліції та прокуратури, а один начальник управління, мовляв, колись навіть працював начальником в’язниці у відомому всім місті на сході України. Яка різниця — ув’язнених охороняти чи природу, чи не правда? Скандали почали супроводжувати пана Полякова від початку цього року. Революційні перетворення міністерства не знайшли розуміння серед колишніх працівників, і щоб їх позбутися, він пішов шляхом реорганізації нормально функціонуючих структур, приміром, державних екологічних інспекцій Чорного та Азовського морів. Все це супроводжувалося баталією в пресі та судовими розбірками. Тактика «після нас — хоч потоп» є характерною рисою діяльності нашого героя. Його наступнику, боюся, дістанеться «випалена земля», тобто повністю зруйнована інфраструктура міністерства. Масштаб стихійного лиха, яке спіткало цю організацію після того, як її очолив Поляков, не могло в жахливому сні приснитися бувалим працівникам, котрі пережили не одного міністра.

Внаслідок чергового етапу адміністративної реформи до складу Мінприроди з грудня 1999 року ввійшов Держкомгідромет України разом із підвідомчими підприємствами й установами. Таким чином, до сфери управління міністерства потрапив Український науково-дослідний гідрометеорологічний інститут, який 2005 року відзначатиме своє 150-ліття. Інститут є єдиною науковою установою в Україні з питань гідрометеорології і займає досить велику площу на проспекті Науки. Наукова діяльність інституту велика й відома за межами України, зокрема, з системних досліджень фізики хмар, вивчення гідрометеорологічних явищ у гірських районах Криму та Карпат, радіаційного та хімічного моніторингу поверхневих вод Чорного та Азовського морів.

Для виконання своїх завдань в галузі радіаційного моніторингу, що набув особливого значення для нашої країни після подій на Чорнобильській АЕС, 1988 року інститут за власні кошти побудував збірний металевий модуль на кшталт «Кисловодськ» МКС-30-6-30-ВД загальною площею 952 кв. м. У цьому модулі були розміщені експериментальні майстерні дослідницько-конструкторського відділу інституту, а також лабораторії: гідрохімії, радіаційного моніторингу навколишнього середовища, гамма-спектрометричних вимірів. Тут знаходиться унікальне устаткування. У лабораторіях проводяться первинне опрацювання та підготовка до радіонуклідного та хімічного аналізів проб грунтів, рослин, води, завислих наносів, донних відкладень водойм, атмосферних аерозолей, гідробіонтів. Всі ці дослідження здійснюються відповідно до державних програм моніторингу радіоактивного забруднення навколишнього середовища (спостереження за трансграничним перенесенням радіоактивних речовин, моніторинг впливу радіаційно небезпечних об’єктів на навколишнє середовище, фоновий моніторинг). Крім того, інститут активно працює в рамках міжнародних наукових проектів МАГАТЕ, Європейської комісії, ПРООН, а також виконує низку досліджень на замовлення Міннауки, МНС, Держкомводхозу й т.п.

11 березня 2004 року на ім’я директора інституту надійшов лист із Мінприроди за підписом начальника управління капітального будівництва й матеріально-технічного забезпечення В.Кисельова, в якому він просить надати необхідні матеріали для передачі на баланс підприємства «Науково-виробниче природоохоронне об’єднання» приміщення модуль зі всім устаткуванням. Мета — «зміцнення матеріальної бази та ефективної діяльності» зазначеного державного підприємства. Підставою для листа Кисельова послужив лист директора «Науково-виробничого природоохоронного об’єднання» Д.Скидана на ім’я міністра від 10 березня 2004 р. Вражаюча оперативність, чи не так?

Дивує те, що питання передачі матеріальних цінностей, причому чималих, намагалися вирішити простим листом начальника управління міністерства. Це порушення прийнятих процедур.

Директор УкрНДІгідромету негайно дав відповідь, у якій докладно описує, що модуль є невід’ємною частиною інфраструктури інституту, дозволяє виконувати державні завдання й не може бути переданий разом з устаткуванням іншим організаціям. Два місяці знадобилося керівництву міністерства, щоб придумати, як здійснити задумане відчуження майна.18 травня 2004 року з’являється наказ міністра «Про передачу основних засобів», відповідно до яких УкрНДІгідромет має безплатно (!) передати на баланс модуль, а пан Скидан має виділити інституту в модулі площі, необхідні для виконання науково-дослідних і виробничих функцій на умовах оренди(!). Скидан також повинний «провести необхідну роботу щодо переоформлення відповідно до чинного законодавства земельної ділянки для обслуговування та експлуатації будівлі».