Науковий та життєвий шлях М. І. Вавілова

А більше шістдесят років назад, коли Микола Іванович починав боротьбу з ними, шкідники і хвороби рослин у землероба зменшували половину врожаю.

Молодий вчений був тоді єдиним воїном в полі. І залишалося неясно, як вести цю боротьбу.

Ніхто не міг пояснити, чому один сорт рослин заражується хворобою, а інший ні. Вавілов довий час серйозно займався систематикою рослин, вивчав види, сорти, всіх багатств рослин світу. Вавілов ставив перед собою задачу, як най скоріше вивести нові сорти, щоб не заражувалися хворобами і шкідниками. Все своє життя він до кінця розгадував загадки, занурюючись в глибину проблем.

Тисячі ділянок було у нього. На них Вавілов провіряв (650) сортів пшениці і 350 сортів вівса Богатирський розмах!

Селекція велася по старих законах, насліпо навгад і ось і результат, так говорив Вавілов. Генетика тільки зароджується. Її треба вивчати, досліджувати.

М.І. Вавилова зустрічали, як дорогого гостя у різних кутках світу. Йшов 1919 рік. Він побував у Персії, Терції, Англії. На їхніх полях він далі досліджував різні сорти пшениці, вівса. Насіння деяке завозив до них з Москви.

Вавілов все розв'язував уміло, він умів навіть виділити вид. Його посіви були замітні здалека. Насіння привозив із Європи.

Чуть не на усіх полях Микола Іванович вивчав все якусь різновидність пшениці.

На землях Паміра, стиснутих скелями, приходилось носити землю в корзинах через гори, росло житло з великими колосками. Це була різновидність. Попадались і сорти пшениці. Їх посіви не були заражені хворобами. Вавилова дивували і посіви, але він не залишав їх.

1917-1923 роки... Нелегко розказувати про життя М.І. Вавилова. Цей час насичений великими подіями. В даний момент Вавілом ще нікому не відомий, як молодий учений, викладач кафедри землеробства вищих сільськогосподарських курсів в Саратові.А в 1923 році він вчений з світовим іменем, член-кореспондент Академії наук СРСР.

М.І.Вавілову запропонували на вибір посаду викладача сільськогосподарських курсів в Саратові, або кафедру в інститутів в Воронежі. Він відказується від професорської посади і їде в Саратов, бо для нього перша все - діло, наукові інтереси.

З своїх перших експедицій з Ірану і Паміру він привіз біля вісімсот взірців м'якої пшениці. Його колекція поповнюється. Він пише свою монографію “Імунітет рослин до інфекційних захворювань”, видану в 1919 році. Він доказав, що природній імунітет у рослин якраз виникає в результаті довгої еволюції з їхніми ворогами - паразитами і носіями хворіб. Тому треба робити відбір стійких сортів. Вавілов вивчає гомологічні ряди сортів пшениці, жита, вівса. Ідеї, висунуті Вавиловим, займали велике місце у селекції.

Незабаром М.І. Вавілов переїжджає в Петроград, відкриває відділ прикладної ботаніки. Тут він зустрічається з великими труднощами, настає страшний голод, що захоплює всі район Поволжя. Миколу Івановича посилають у Америку. Завдання його вивчити хвороби хлібів, закупити кращі сорти насіння пшениці, жита.

М.І.Вавілов працював завжди, не маючи віддиху. Знання його були великі. Трудно навіть сказати, що це міг робити один чоловік.

М.І.Вавілов - розумний, доброзичливий, талановитий, веселий, порядний. Одна з американських газет писала “Якщо всі руські такі, як Вавілов, нам треба дружити з Росією”.

В 1924 році М.І.Вавілов знаходиться в Афганістані. Його найбільше цікавлять поля, гори. Тут він побачив всі земні плоди: пшеницю, ячмінь, кукурудзу, боби.

Ділянки також були засаджені баклажанами, редькою, морквою, огірками. У Вавилова очі розбігалися, від побаченого. Ця подорож була перевіркою закону про гомологічні ряди. В Афганістані він побачив карликову пшеницю. Додому Вавілов привіз п'ятдесят різновидів. Всюди бачив забур'янені поля, продовжує вивчати боротьбу з ними.