Охорона фауни
Річки й річечки Тюмені забруднені нафтою так, що вся риба давно вимерла. Азовське море, колись найбагатше в світі рибою, нині перезабруднене, його екосистема на грані повної деградації (рис. 23).
Рис. 23. Вилов риби у внут¬рішніх морях і прісноводних водоймах України: 1 - Чорне море; 2 - Азовське море; 3 - прісноводні водойми
У 1988 р. через забруднення нафтопродуктами в Пів¬нічному морі загинуло близько 3 тис. тюленів (усього їх там 75 тис.). А скільки тисяч птахів, риби загинуло після аварій танкерів-нафтовозів у океанах! Все скрутніше ди¬ким тваринам і в наших краях.
Незважаючи на те, що в колишньому СРСР з 1920 по 1980 р. було прийнято багато законів про охорону природи, й зокрема тварин, вони як відомо, практично не діяли, ні¬хто їх не дотримувався, що мало фатальні наслідки. Тому останні десятиріччя під тиском передових науковців та гро¬мадськості питанням охорони тварин і рослин почали при¬діляти більше уваги.Дуже важливу роль у охороні диких тварин могли б відіграти мисливські господарства, якби сотні тисяч їх членів-мисливців суворо дотримувалися правил. Адже ці господарства мають добре продумані, екологічно обгрун¬товані статути, правила мисливства на різних звірів і ви¬лову риби. Мисливство й рибальство на науковій основі мають не лише велике економічне, але й екологічне значення. З одного боку, вони дають щорічно сотні тисяч тонн м'яса, багато шкіри, хутра, а з іншого - допомагають ре¬гулювати кількість тієї чи іншої дичини в регіоні, створю¬ючи оптимальні умови для її існування. Але, на жаль, в усьому світі ще процвітає браконьєрство.
Таке ж становище характерне й для України. Через ве¬лику щільність населення тут ще в XVI ст. були винищені кулани, в XVIII-XIX ст.- сайгаки, тури, тарпани, степові орли, дрофи, олені. Дуже рідкими стали лебеді, летючі миші, корсаки, соколи, деякі види раків і риб.
У 1981 р. в Україні було прийнято Закон «Про охорону й використання тваринного світу», який передбачає збере¬ження середовища мешкання тварин, умов розмноження й шляхів міграції під час виконання різних робіт. Над питан¬ням охорони тварин нині активно працюють фахівці в кіль¬кох науково-дослідних установах НАН України, галузевих інститутах, вузах. Почалися роботи з інтродукції, акліма¬тизації й розведення дичини. В Україну були завезені зубр, лань, муфлон, кеклик, деякі види риб і птахів, переселені зайці, косулі, олені (в райони, де дичини не було), взяті під охорону мурашники, бджоли-запилювачі.
З метою контролю за рідкісними й вимираючими вида¬ми тварин, як уже згадувалося, в нас, як і в усьому світі, видається Червона книга. Над першою Червоною книгою в колишньому СРСР група вчених-фахівців працювала понад 15 років. У 1984 р. вийшло друге видання цієї кни¬ги, вже значно змінене, тому що деякі види тварин відно¬вили свою чисельність (рожева чайка, тундровий лебідь, кавказький тетерев тощо), а інші, котрим раніше ніщо не загрожувало, наблизилися до межі вимирання - чорно¬морська афаліна, сірий дельфін, чорний ведмідь, даурський їжак, сахалінська кабарга, карликовий тушканчик тощо, всього - понад ЗО видів ссавців, 14 - рептилій, 17-пта¬хів. Уперше в цю Червону книгу були внесені риби - осетр, лососеві, карпові (всього дев'ять видів), молюски, рако¬подібні, черви, комахи, гриби й навіть лишайники. Всіх тварин в Червоній книзі залежно від їх кількості й ступеня загрози вимирання поділено на п'ять категорій - до пер¬шої віднесено ті, яким загрожує вимирання дуже серйозно й найближчим часом, до п'ятої - ті, що відновлені.
У Міжнародну Червону книгу, включено 292 види й під¬види ссавців, 341 - птах, 36 - земноводних, 119 видів пла¬зунів.
Нині встановлено, що швидкість вимирання тварин зро¬стала майже пропорційно збільшенню кількості людей і максимальних значень досягла за останні сто років. Усього за історію людства вимерло понад 150 видів і підвидів птахів і 110 видів ссавців, зокрема тур, тарпан, морська корова, дронт, безкрила гагарка, голуб-мандрівник.
У СНД і в Україні сьогодні більш серйозно підходять до охорони тваринного світу, вживаючи жорстких заходів до браконьєрів і тих, хто шкодить природі. Прийнято нові закони про охорону природи. Проблема збереження фауни турбує не лише вчених-природничників, екологів, але й більшість керівників підприємств, господарств, міністерств, вона береться під контроль народом і урядом. Єдиною, але дуже істотною перепоною на шляху вирішення цієї проб¬леми є брак коштів, тяжкий економічний стан нашої мо¬лодої держави.
Серед найважливіших заходів щодо охорони тварин слід назвати такі: по-перше, виховання природоохронної свідо¬мості у людей з дитинства до похилого віку всіма можли¬вими сучасними засобами; по-друге-найсуворіша бороть¬ба з браконьєрством, посилення інспекторського контролю в лісах, степах, на водоймах і річках; по-третє - допомога звірям: підгодівля їх у скрутні періоди, охорона від епіде¬мій і антропогенних забруднень, розселення в зручних для існування місцях, контроль за кількістю хижаків. Крім того, необхідні ретельне дослідження рідкісних і зникаю¬чих видів, причин їх вимирання, розробка наукових основ для покращання ситуації, екологічних прогнозів на основі результатів екологічного моніторингу.