Екологічна ситуація Новотроїцького району

Радянські стандарти будівництва допускали виробництво труб із чорних металів без антикорозійного покриття. Проходячи по них, вода насичується іонами заліза. Вони не мають кольору і смаку, тому помітити їх не можливо. Окрім того, значна засміченість труб стає додатковим джерелом забруднення питної води. Працівникам комунальних служб району доводилося витягати з водомережі і коріння дерев, і інший бруд рослинного походження.

Якість питної води, яка подається в водомережу Новотроїцького району, еребуває на незадовільному рівні. За даними санітарно-епідеміологічної служби, у зразках, забраних і свердловин регіону, перевищують вимоги ГОСТу кількість сухого залишку, сульфати, хлориди та твердість води. Наприклад, при нормі твердості 7 млг на літр, у Новотроїцькому цей показник коливається від 26 до 36 млг. Найм'якша вода у селі Громівка - твердість 10 млг. Сульфатів у відібраних по району пробах виявлено 700 млг на літр і більше (норма - не більше 500), хлоридів - 500-600 млг (норма - не більше 350 млг), сухого залишку - 2-3 млг (норма - 1 млг).

Розливи стічних вод у селищі Новотроїцькому досить часте явище. Ними систематично заливає центр населеного пункту, садиби та городи мешканців вулиці Карла Маркса та провулку Городнього. З ліквідацією наслідків таких розливів не завжди справляються оперативно. А тим часом неефективна робота каналізаційних систем створює загрозу попадання неочищених стоків у підземні та поверхневі джерела питної води, що створює небезпеку для здоров'я населення.

Подібним інцидентам сприяє не тільки незадовільна робота мережі водовідведення, а й відсутність люків на каналізаційних колодцях. Люди скидають туди сміття, яке в свою чергу забиває очисні споруди.

Безпритульні отрутохімікати

У результаті реформування аграрного сектора в Новотроїцькому районі утворилося кілька складів, в яких зберігаються непридатні до використання пести¬циди і агрохімікати. Ця проблема додає особливої гостроти екологічній безпеці регіону. На сьогодні в районному відділі Міністерства з питань надзвичайних ситуацій зна¬ходяться на обліку як потенційно небезпечні об'єкти два склади з отрутохімікатами. Вони розташову¬ються у селах Громівка та Подове.У першому населеному пункті на території сільгоспкооперативу ім. Леніна зберігали "дуст". Але хімікат давно розікрали мешканці села (за припу¬щеннями, труїти картоплю від колорадського жука), складське приміщення кілька років стоїть порожнє.

У Подовому на території приватного орендного сільгосппідприємства "Лана" зберігається одна тонна арсенату кальцію. Він давно вже непридатний до використовування, а приміщення, в якому його зберігали, практично зруй¬нувалося. Тому, аби уникнути небезпечних наслідків, хімікат зібрали в поліетиленові мішки й перемістили на територію колишнього мехотряду. Новий склад також не призначений для зберігання небезпечного "товару": дах протікає, стіни дерев'яні. Знаходиться він за 200 метрів від магістрального каналу й житлових будинків. Спроби позбутися арсенату робляться вже років п'ятнадцять, але досі у сільському бюджеті не віднайшли коштів на його утилізацію.

Дотримання діючого законодавства про зберігання пестицидів і агрохімікатів (відповідно до Закону України "Про пестициди і агрохімікати") у Новотроїцькому районі знаходиться на незадовільному рівні, відсутня координація дій у вирішенні цих питань. Основний тягар по ліквідації непридатних до використання отрутохімікатів та засобів захисту рослин покладено на сільські ради. Бюджети їх настільки бідні, що в них здебільшого кошти передбачено тільки на заробітну плату голові та секретарю органу місцевого самоврядування. За таких умов у кращому разі на складах з отрутохімікатами закладають вхід бетонними плитами. У такий спосіб намагаються перешкодити розкраданню забороненої "хімії".

Складські приміщення з отрутохімікатами ніким не охороняються. Це не виключає доступу до них населення, і, навіть, випадків використання їх у сільгоспвиробництві. Необмежений доступ до небезпечних речовин, необізнаність громадян з їх властивостями та призначенням призводять до низки негативних явищ, серед яких - зараження ґрунтів, отруєння сільськогосподарської продукції, забруднення вод тощо.

Подекуди споруди, в яких зберігаються непридатні до використання отрутохімікати, не мають ні вікон, ні дахів. Небезпечне "начиння" зі складу вимивається дощем, просочується в грунт, розчиняється в підземних водах. Слід зазначити, що навіть зберігання отрутохімікатів у залізобетонних контейнерах не гарантує захисту від виникнення екологічної небезпеки. Передбачити їх вплив на навколишнє середовище, у т.ч. людей, неможливо.