Сучасне вивчення природи
Сучасне вивчення природи
План.
1. Визначення понять природа і природознавство.
2. Науково-технічна революція, як сучасний етап
пізнання і освоєння природи людиною.
Основні поняття про науку, як сферу людської діяльності,
націленої на пізнання природи.
А) Сучасні знання людини про всесвіт та космічний простір,
Б) Земля та її будова
В) будова речовин
Г) будова живих організмів
Д) освоєння людиною надр землі.
3. Проблеми збереження і відтворення природи .
4. Висновок.
Повітря, вода, земля, люди, рослини, тварини, планети, Сонце, зорі - увесь матеріальний світ, який оточує нас, називається природою. Природа перебуває у безперервній зміні або русі: рухаються планети і зорі, річки змінюють свої русла, сніг навесні тане, рослини й тварини ростуть і розвиваються. Людина вносить у природу зміни завдяки своєму розуму і праці. Вона побудувала міста і села, фабрику й заводи, зорала й засіяла поля, винайшла різні машини. Внаслідок пізнання людиною природи виникли науки. Вивчаючи зміни в природі, вчені встановили, що всі вони відбуваються закономірно, тобто завжди існує яка-небудь причина явища. Наприклад, причиною падіння на Землю різних предметів є притягання їх Землею; зміна дня і ночі на Землі пояснюється рухом Землі навколо своєї осі; одна з причин виникнення вітру - нерівномірне нагрівання повітря.
Мета наук про природу - відкрити, вивчити її закони і використати їх для потреб людини. Науки про природу увесь час розвиваються. Ми все повніше і глибше пізнаємо закони природи й знаходимо їм дедалі більше практичних застосувань. Є декілька наук які вивчають природу - це природа, астрономія, хімія, фізика, географія, ботаніка, зоологія. Усі вони пов'язані між собою.
Відомо, що природа - єдина і неподільна, а сучасне господарство - резу льтат взаємодії природи і суспільства. Отже, суспільство, господарство і природа взаємопов'язані, зв'язок цей має глобальний характер, стан і доля кожного зі компонентів - взаємозалежні. Це порівняно проста теза є відправною щодо розуміння низки глобальних проблем. На жаль, протягом тисячоліть людина посилено втручалася в природу, не дбаючи про підтримку в ній рівноваги. Особливо ускладнилися відносини суспільства і природи в ХХ ст., коли в процесі науково-технічної революції різко зріс антропогенний вплив на навколишнє середовище. Через різке збільшення кількості населення, інтенсивну індустріалізацію та урбанізацію на планеті господарські навантаження стали перевищувати здатність екологічних систем до самоочищення і відновлення. У відносинах людини і природи настала криза, яка викликала екологічні проблеми. Зростання потреб сучасного господарства призводили до великих втрат у природі. Щорічно на земній кулі перетворюються на пустелю 6 млн. гектарів родючих земель; 11 млн. гектарів вирубується лісу; гине від пожеж або забруднення довкілля, внаслідок проживання в місцях інтенсивного забруднення хворіють сотні тисяч людей. Катастрофічних розмірів набуло забруднення морів і океанів. Стічні води промислових підприємств і міст, злиті полів добрива і отрутохімікати потрапляють у річки. Видобуток корисних копалин на шельфі морів і океан посилює небезпеку аварій. Через забруднення води гине рослинність і тваринний світ морів, порушуються процеси глобального газо та теплообміну між океаном та атмосферою. Окреслились зміни глобального характеру, які можуть призвести до незворотних порушень у біосфері. Особливо значної гостроти екологічні проблеми досягають в густонаселених та індустріальних районах. Негативні наслідки антропогенного впливу на географічну оболонку такі значні і масштабні, що їх уже визначають як екологічну кризу, а це найважливіша екологічна проблема.