ЧАЕС_-_ліквідація_наслідків
Протягом декількох годин після руйнування 4-го енергоблока пожежникам і персоналу ЧАЕС вдалося ліквідувати численні возгоряня на блоці, що попередило загрозу поширення пожежі на інші енергоблоки. Відразу після аварії були зупинені спочатку 3-й енергоблок, що складає з 4-м енергоблоком другу чергу ЧАЕС, а потім 1-й і 2-й енергоблоки. По розпорядженню Ради Міністрів СРСР була створена Урядова комісія з розслідування причин аварії на Чорнобильській АЕС. Основними задачами Урядової комісії були визначення масштабів аварії, розробка і реалізація заходів по її локалізації і ліквідації наслідків, охороні здоров'я і наданню допомоги населенню, а також детальне вивчення причин аварії і розробка на основі проведеного аналізу оперативних і довгострокових заходів по недопущенню подібних аварій в майбутньому. Робота Урядової комісії проходила в екстремальних умовах, викликаних як складністю проблем, що виникли, так і відсутністю досвіду дій в подібних ситуаціях.
На початковому етапі управління запроектною аварією (з 26.04.86 по 6.05.86) найважливішими задачами були: припинення самопідтримуваної ланцюгової реакції; забезпечення охолодження опроміненого палива; зниження викидів радіоактивних продуктів в довкілля; запобігання подальшому розвитку аварії. Надалі були зроблені спроби знизити температуру в шахті реактора за допомогою технологічних систем, що збереглися на АЕС, подачею води в простір активної зони. З метою створення бар'єрів на шляху викидів із зруйнованого енергоблока було прийняте рішення про його ізоляцію від навколишнього середовища різними матеріалами. Скинені з вертольотів матеріали покрили центральний зал шаром товщиною від 1 м біля північної стіни до 15 м біля південної стіни. Вертолітними підрозділами армійської авіації з 27 квітня по 10 травня 1986 р. було скинуто на зруйнований блок біля 5 тис. тон різних матеріалів, в тому числі 40 тон з'єднань бору (ефективного поглинача нейтронів), 600 тон доломіту і 1800 тон глини і піску. Біля 2400 тон свинцю повинні були прийняти на себе тепло, що виділяється, перешкоджаючи тим самим переміщенню розплавленого палива під фундамент реактора.
Одночасно з цим проводилися заходи щодо видалення води з ББ і охолоджування АЗ подачею в неї рідкого азоту. Вода з ББ була видалена 6.05.86 м. До цього часу експерти видали висновок про неможливість СЛР в зруйнованому реакторі, а викид радіоактивних речовин в атмосферу скоротився в декілька тисяч разів.
Одним з перших питань, що встали перед Урядовою комісією, було визначення долі населення м. Прип'ять, розташованого на відстані 4 км від ЧАЕС. До полудня 26 квітня в місті був встановлений постійний контроль за радіаційною обстановкою. До вечора 26 квітня рівні радіації зросли і досягли в окремих місцях сотень міллірентген в годину, в зв'язку з чим Урядовою комісією було прийняте рішення про підготовку до евакуації жителів Прип'яті. У ніч з 26 на 27 квітня з Києва і інших сусідніх міст прибули 1200 автобусів, 3 спеціальних залізничних поїзди. Були визначені райони і населені пункти для розміщення евакуйованих, порядок їх прийому і розселення, сформовані спеціальні групи для розв'язання виникаючих питань. Евакуація почалася в 14 годин 27 квітня 1986 р. і була проведена приблизно за 3 години. У цей день з міста було вивезено біля 45 тис. чоловік. У перші дні після аварії було також евакуйовано населення з ближньої (10-кілометрової) зони ЧАЕС. 2 травня було ухвалено рішення про евакуацію населення з 30-ти км зони Чорнобильської АЕС і ряду населених пунктів за її межами. Надалі, до кінця 1986 р. з 188 населених пунктів (включаючи м. Прип'ять) було відселено біля 116 тис. чоловік.
7 травня 1986 р. було ухвалено Постанову ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР з питань трудового і побутового облаштування населення, евакуйованого з небезпечних зон. У ній були визначені конкретні заходи по розселенню сімей працівників Чорнобильської АЕС у Києві і інших населених пунктах, будівництву житлових будинків і господарських споруд для переселенців з сільської місцевості, працевлаштуванню і умовам оплати праці евакуйованих людей. Зокрема, у Києві на вказані цілі було передбачено виділити 7500 квартир, в Чернігові - 500 квартир.
На цій стадії управління аварією за рішенням Урядової комісії були початі роботи по утриманню передбачуваних розплавів активної зони на нижній захисній плиті реактора, а також по створенню додаткового горизонту (спеціального теплообмінника), що охолоджується під фундаментною плитою реактора для гарантованого виключення попадання радіоактивних продуктів і розплавленого палива в грунт і грунтові води. Спорудження плити було розпочато 3 червня і закінчено 28 червня 1986 р. Однак розвиток процесу аварії не привів до передбачуваного проплавлення фундаментної плити і цей спеціальний теплообмінник не був включений в роботу.Для більш детальної оцінки стану аварійного реактора і забезпечення доступу до нього були розчищені проходи до пошкодженого енергоблока, прибрані викинені вибухом уламки паливних збірок, шматки графітової кладки і елементи конструкцій. Одночасно було розпочате спорудження екрануючої захисної стіни між 3-м і 4-м енергоблоками.
Коли зникла небезпека подальшого розвитку аварійних процесів в пошкодженому реакторі, зусилля Урядової комісії були направлені на організацію аварійно-відновлювальних і дезактиваційних робіт, водоохоронні і протифільтраційні заходи, а також на ізоляцію і поховання реакторної установки разом із зруйнованими конструкціями будівель і споруд ЧАЕС.