Основні ознаки офіційно-ділового стилю

- між підприємствами, організаціями та установами;

- між державою та приватними особами;

- між підприємствами, організаціями й установами всіх форм власності та приватними особами;

- між приватними особами.

Реалізується в актах, позовних заявах, протоколах, постано¬вах, запитах, повідомленнях та ін.

Адміністративно-канцелярський - використовуєть¬ся у професійно-виробничій сфері, правових відносинах і діло¬водстві. Він обслуговує та регламентує:

- службові (офіційні) відносини між підприємствами од¬ного й різного підпорядкування;

- службові відносини між структурними підрозділами одного підпорядкування;

- службові відносини між приватною особою та організа¬цією, установою, закладом і навпаки;

- приватні (неофіційні) відносини між окремими грома¬дянами.

Реалізується в офіційній кореспонденції (листах), догово¬рах, контрактах, заявах, автобіографіях, характеристиках, дору¬ченнях, розписках та ін.

Сучасна людина так чи інакше долучена до наукової чи виробничої сфери. Це - одна з передумов злиття наукового й офіційно-ділового стилів унаслідок їхнього спільного функ¬ціонування в одному часі й просторі. Ці два стилі не лише функціонально близькі - вони є спорідненими з походжен¬ня, що принципово уможливлює їхнє зближення в умовах істо¬ричної потреби. У період свого становлення ці два стилі «по¬ряд із процесами дивергенції1 завжди показували багато пунктів конвергенції2, у результаті чого утворився складний конгломерат схожих спільностей і пізніших сходжень і взаємопроникнень» [24, с. 127]. Нині відбувається процес відро¬дження - на якісно новому рівні - книжної мови (а укра¬їнці, як відомо, мали високорозвинену книжну мову ще в ХІV-XVI ст.).

Той факт, що більшість сучасних людей функціонує в науко¬во-виробничій сфері, є причиною взаємопроникнення двох інших різновидів мови - писемної (книжної) та розмовної (яку не варто обмежувати лише розмовно-побутовим стилем). Розмов¬ний стиль уже має досить істотно виявлений різновид - розмовно-офіційний (професійний), тобто мову, якою спілкуються не в побуті, а у виробничій, освітній та інших сферах.

Формулюючи поняття «ділова мова», слід мати на увазі при¬наймні три сучасні стилі - офіційно-діловий, науковий, роз¬мовний, оскільки ділова мова містить близькі, взаємопроникні й навіть спільні мовні засоби різних рівнів. Уміле використан¬ня цих засобів - необхідна умова досягнення успіхів у про¬фесійній сфері.

Із часу введення курсу «Ділова українська мова» у вищих навчальних закладах (1992) відбулася певна переорієнтація щодо розуміння самого предмета викладання.

Низький рівень культури усної й письмової ділової мови спричинений багатьма чинниками як об'єктивного, так і суб'єк¬тивного характеру, серед яких основними є:

1. Знання мови й мовна грамотність не усвідомлюються пев¬ною категорією суспільства як такі, що є обов'язковими для досягнення високих щаблів у службовій кар'єрі.

2. Невміння відділяти явища, одиниці, структури однієї мови від іншої в умовах функціонування на одній території двох і біль¬ше мов.