Національний архівний фонд України, склад, структура і правові засади.

1.Документальні комплекси, що утворили в різні історичні події на теренах сучасної України в процесі діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування громад і релігійних організацій, підприємств всіх форм власності, окремих осіб, що зберігаються на території України.

2.Це документи українського походження, що утворилися за межами України, як результат діяльності української політичної та трудової еміграції, українських військових, культурно-освітніх і наукових установ, громадських об’єднань та окремих осіб і передані у власність України чи її громадян у порядку реституції на підставі дарування, або зберігаються за межами України, і, відповідно до міжнародних угод, підлягають поверненню в Україну в оригіналах або копіях.

3.Документи іноземного походження, що утворилися на території інших держав і за різних обставин опинилися на території України.

Особливо цінні документи – це архівні документи, що містять інформацію про найважливіші події, факти, явища, життя суспільства, не втрачають значення для економіки, культури, науки, духовного життя міжнародних відносин, екології, державного управління та оборони і є неповторними з погляду їх первісного значності і автографічності.

Унікальні документи національно-архівного фонду – це документи, які становлять виняткову культурну цінність, мають важливе значення для формування самосвідомості українського народу, визначають його вклад у всесвітньо культурну спадщину. Ці документи включені до державного реєстру національно-культурного надбання і визначені Положенням про внесення документів Національно-архівного фонду до унікальних, внесенням їх до державного реєстру Національного культурного надбання, а також їх зберігання.

До реального формування Національно-архівних документів вперше в історії приступили після відновлення незалежності України.

Основою Українського Національно-архівного фонду стало українська частина державного архівного фонду Радянського Союзу, а також передані на державне збереження Комуністичної партії України і Комсомолу.1 січня 1990р. налічувалося в Національно-архівного фонду 65 тис. 297 фондів і майже 1 млн. справ. Водночас було створено галузеві державні архіви, які активно зберігали документи Збройних сил, Внутрішніх справ, СБУ, геодезії і картографії.

Основна частина документів зберігається у наукових і науково-технічних архівах, науково-дослідних інститутах, наукових центрах України, заповідниках, наукових бібліотеках.

№3. Основним і суттєвим чинником, що впливає на правовий режим регулювання відносин пов’язані з документами Національно-архівного фонду є належність їх до певної форми власності. Законом України “Про Національно-архівний фонд та архіви” встановлено будь-які форми власності на документи і які передбачені Конституцією та законодавством України.

Класифікація Національно-архівного фонду за аспектами власності передбачає такі категорії:

1.документи, які належать державі;

2.комплекси, що належать територіальним громадам;

3.Документи, що є власністю суб’єктів господарювання недержавного походження, релігійних організацій та об’єднань громадян;

4.Приватні архівні зібрання або окремі документи.

Головне завдання архівної служби – це забезпечення збереженості документів Національно-архівного фонду для його реалізації у законі передбачені державний облік архівних документів, державну реєстрацію і контроль за дотриманням законодавчих вимог щодо їх зберігання, державної допомоги та недержавним власником та турботи держави.

Відповідно до одного з конституційних прав особи “вільно збирати, зберігати, використовувати та поширювати інформацію”, законодавством України встановлено послідовно проводити право будь-кого володіти архівним документом, створювати власні архіви або передавати свої документи в інші архівні установи на власний розсуд і вільно користуватися відкритими архівними документами.