Організація митної справи
Закон України “Про митну справу” (25.06.1991 р.) визначає правові основи організації митної справи, орієнтованої на формування спільного ринкового простору і митних союзів з іншими країнами.
Митна справа включає в себе встановлення порядку та організацію переміщення через митний кордон України товарів і предметів, обкладення митом, оформлення, здійснення контролю та інших заходів щодо реалізіції митної політики в Україні.
Митною територією України вважається територія України. Митний кордон співпадає з державним кордоном України. У вільних митних зонах, створених на території України, закони України, що регулюють митну справу, застосовуються з винятками.
Загальне керівництво митною справою здійсьнюють Верховна Рада та КМУ. Безпосередньо керівництво митною справою покладається на Держкомітет митного контролю.
Митні органи України виконують такі функції:
1. захист економічних інтересів України; 2. контроль за додержанням законодавства про митну справу; 3. забезпечення виконання зобов’язань, які випливають з міжнародних договорів України стосовно митної справи; 4.використання засобів митно-тарифного по позатарифного регулювання при переміщені через митний кордон України товарів та інших предметів; 5. митне оформлення та оподаткування товарів та інших предметів, що переміщуються через митний кордон; 6. здійснюють заходи щодо захисту інтересів споживачів товарів і додержання учасниками зовнішньоекономічних зв’язків (ЗЕЗ) державних інтересів на зовнішньому ринку з участю Міністерства ЗЕЗ України;7. створення сприятливих умов для прискорення товарообігу та товаро- і пасажиропотоку через митний кордонУкраїни; 8. боротьа з контрабандою та іншими порушеннями митних справ; 9. співробітництва з митними та іншими органами зарубіжних країн, а також з міжнародними організаціями з питань митної справи; 10. ведення митної статистики.
Закон України “Про Єдиний митниий тариф” (05.02.1992 р.) визначає Єдиний митний тариф України як систематизований звід ставок мита, яким обкладаються товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі цієї території. Затверджується він Верховною Радою за поданням КМУ.
В Україні застосовуються такі види мита:
Адвалерне (в % до митної вартості товарів), специфічне (в розрахунку на одиницю товарів), комбіноване (поєднує обидва види митного обкладення), ввізне та вивізне, сезонне та особливі види мита: спеціальне, антидемпінгове та компенсаційне. По кожному з особливих видів мита детальні пояснення див. у відповідних Законах України від 22. 12. 98р.
Закон визначає, коли мито не сплачується (ст.19) і коли знижується рівень митного обкладання (ст. 20).
Допускається встановлення преференцій щодо ставок Єдиного митного тарифу України у вигляді звільнення від обкладання митом, зниження ставок мита або встановлення квот. Преференційне ввезення застосовується щодо товарів і предметів, які: походять з держав, що утворюють разом з Україною митний союз або зону вільної торгівлі; походять з країн, що розвиваються, і користуються Загальною системою преференцій; обертаються в прикордоній торгівлі.
Закон України “Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту” (22.12.1998 р.) регулює засади і порядок порушення та проведення антидемпінгових розслідувань і застосування антидемпінгових заходів.
Антидемпінгове розслідування в Україні проводиться Міністерством ЗЕЗ, Державною митною службою України, а також Міжвідомчою комісією з міжнародної торгівлі.
Розслідування починається за скаргою, поданою національним товаровиробником або від його імені.
Товар з короткочасним промисловим циклом – товар, який вважається таким, що застарів у зв’язку з появою нових технологічних розробок.