Об’єктивна необхідність і теоретичні основи державного регулювання економіки

Зростання усуспільнення виробництва веде до зростання втручання держави в економіку. Держава бере на себе забезпечення загальних умов функціонування ринкової економіки: організацію конкуренції, приймає заходи щодо нейтралізації монополістичних дій, проводить антикризові та антиінфляційні заходи. Значна роль держави у створенні інфраструктури (транспорт, зв’ язок, енергетика, фундаментальні наукові дослідження тощо ). Вкладання капіталу в інфраструктуру нерідко не приносять достатнього прибутку, але вони необхідні для того, щоб забезпечити нормальне функіонування та розвиток економіки, її конкурентноздатність на світовому ринку. Деякі галузі не витримують конкуренції з боку нових виробництв, які випускають товари-субститути, але збереження цих галузей є умовою нормального функціонування економіки. Так, в повоенний період в кризовому стані опинилися залізниці Англії (не витримали конкуренції з автомобільним транспортом), вугледобувна промисловість ( не витримала конкуренції з нафтою та нафтопродуктами). Оскільки економіка Англії без цих галузей обійтись не могла, ці галузі були націоналізовані, держава взяла на себе їх утримання і реконсрукцію.

Держава створює нові підприємства або навіть галузі , які необхідні для розвитку економіки , забезпечують науково-технічний прогрес, якщо приватний капітал не ризикує вкладати капітал для їх організації. Так, наприклад , створювалась спочатку атомна промисловість США : держава взялась за її організацію , хоча були сумніви в тому , що буде отримано позитивний результат. До того ж в цьому випадку вимагалась значна концентрація ресурсів, яку могла швидко забезпечити саме держава. В країнах , що розвиваються , держава бере на себе створення сучасного промислового виробництва , бо приватний капітал роздрібнений , його важко в умовах цих країн централізувати.

За допомогою кредиту , податкових пільг держава стимулює позитивні зміни в галузевій структурі економіки , забезпечує розвиток відсталих в економічному відношенні територій тощо.

Держава регулює зовнішньо-економічні відносини , захищаючи вітчизняних товаровиробників , коли вони недостатньо конкурентоздатні , виступаючи за розширення ринків збуту для них , розвитку вільної торгівлі в міру посилення свого експортного потенціалу , підвищення конкурентоздатності вітчизняного виробництва.

Держава організує соціальний захист населення у випадку безробіття , інвалідності, виплату пенсій, допомоги, стимулює створення робочих місць , регулює тривалість робочого дня , мінімальний розмір зарплати тощо.

Головний принцип державного втручання в економіку : держава бере на себе те , що не може здійснити приватний бізнес. Вона не конкурує з бізнесом , а допомагає йому.

“ Концепція переходу УРСР до ринкової економіки ” визначає функції і засоби державного регулювання ринкових відносин. Таким чином, метою державного регулювання економіки є досягнення ефективного поступального та стабільного економічного, соціального, наукового розвитку України. Державне регулювання забезпечується управлінською, плануючою та контрольною діяльністю міністерств , державних комітетів та інспекцій України і виключає втручання у діяльність підприємств та інших господарюючих суб ’ єктів , не передбачене законодавством.

Основними принципами державного регулювання економіки є :

- мінімальне втручання державних органів в економічні процеси : ним делегуються тільки ті функції , які не можуть бути забезпечені безпосередньо суб’єктами ринкових відносин ;

- системний вплив на розвиток соціально-економічних процесів з урахуванням тісних взаємних зв’язків ринку капіталів, фінансів, товарів, праці та інших на базі формування необхідних нормативниж регуляторів і нормативів, методичної бази та відповідальних державних органів.

Функції держаного регулювання економіки в Україні включають формування системи економічних інститутів державного управління; розробку і погодження стратегії економічної, соціальної та науково-технічної політики ; зміцнення умов функціонування ринку , активізацію ринкових відносин , пом ’ якшення впливу кризових явищ шляхом використання прав та можливостей , які уряд має в своєму розпорядженні , включаючи матеріально-технічні та фінансові ресурси ; регулювання пропозиції та попиту на товари шляхом дотування їх споживання; перерозподіл доходів населення і суб ’ єктів господарювання , спрямований на пом ’ якшення соціальної нерівності ; стимулювання виробництв , що створюються на базі нових технологій , розвиток експортного виробництва, економічний захист стратегічно важливих виробництв ; розробку і реалізацію шляхом бюджетного фінансування регіональної економіки ; розробку і реалізацію системи соціального захисту населення ; вироблення та забезпечення дотримання вимог по охороні навколишнього середовища та його відтворення.