Реформа цін і розподілу - умова швидкої відбудови економіки

При розробці програм відбудови економіки треба враховувати, що в історично прийнятні строки не вдасться трансформувати її матеріально-технічну базу таким чином, щоб підприємства могли нормально працювати при цінах, близьких до світових. Треба розробити заходи, що дозволять використовувати наявні виробничі потужності і робочу силу. Для цього необхідно вивести ціни внутрішнього ринку на рівень національних витрат, тим самим забезпечивши підприємствам нормальні умови для відтворення. У ціни повинний бути закладений такий сукупний попит (через розмір зарплати, податків і відрахувань в різні фонди), який дозволив би реалізувати можливий за даних потужностей, робочій силі і сировині обсяг виробництва матеріальних благ і послуг.

Вихід на національні витрати виробництва при збільшенні загального обсягу попиту в п'ять разів вимагатиме багатьох років, якщо його взагалі вдасться здійснити при нинішньому стані торгового балансу України. Крім того, при такому способі відновлення цін, що базуються на національних витратах, знову прийдеться пройти через інфляцію з відповідними наслідками для економіки і політичного життя.

Якщо відбудова економіки затягнеться на 30-40 років, за цей час ми безнадійно відстаємо від розвинутих країн світу. Зовнішня заборгованість зросте до астрономічних величин.

Та й чи відпущений нам цей строк? Час надій на швидкий успіх реформ пройшов. Зростає невдоволення широких мас населення її результатами, розуміння відсутності перспектив на краще життя для переважної більшості населення, потенціал соціального вибуху.

Треба шукати шляхи більш швидкої і надійної відбудови економіки. Умови для цього є, вони сьогодні кращі, ніж були в 1945 році, коли війна знищила третю частину національного багатства і значну частину найбільше дієздатної робочої сили. І якщо при розумному управлінні народним господарством вдалося вже в 1948 році перевищити рівень промислового виробництва 1940 року, то чому не можна в короткі строки відбудувати економіку сьогодні?

Вихід із становища підказує пропозиція лауреата Нобелевської премії по економіці В. Леонтьева. Ще до початку реформи він пропонував по міжгалузевому балансі визначити ціни, які відповідають національним витратам, потребам ринкового регулювання економіки, і ввести їхнім разовим актом держави.

Сьогодні розрахунків по міжгалузевому балансу буде недостатньо, тому що в порівнянні з дореформенним періодом, коли матеріально-технічна база використовувалася повніше, змінилося багато цін, істотно зросли ціни на сировину й енергоносії. Тому, щоб визначити сьогодні розмір національних витрат, потрібно:

1. визначити можливий об’єм вітсизняного виробництв, виходячи з наявних виробничих потудностей, робочої сили та сировини;

2. співставити фонд споживання, який можна мати при відбудові економіки, з існуючим споживанням і на цій основі визначити можливості збільшення пенсій, стипендій, зарплати, зниження податків, змін у соціальному захисті, зокрема плати за комунальні послуги;

3. відновити попит, провівши реформу розподілу: пенсійної системи, оподатковування, соціального захисту, зарплати - у межах тих можливостей, що створюються відбудовою економіки;

4. з врахуванням змін у розподілі визначити національні витрати а в їх складі - розмір зарплати, відрахувань у пенсійні фонди, податки та ін. і на цій основі встановити ціни внутрішнього ринку.

Розрахунки по обгрунтуванню можливого обсягу виробництва дозволять одержати дані про собівартість одиниці продукції, зокрема- прямої зарплатоємкости продукції. Використовуючи дані міжгалузевого балансу, можна визначити повну зарплатоємкість продукції. Ціну внутрішнього ринку можна буде визначити, знаючи співвідношення зарплати і продукту для суспільства, додавши до зарплатоемкості продукції частку продукту , що відповідає продукту для суспільства.

Реформа цін і розподіли дозволить розв'язати ті проблеми, які сьогодні перешкоджають відродженню економіки. Виведення цін внутрішнього ринку на рівень національних витрат дозволяє ліквідувати масову збитковість підприємств і відновити паритет цін на продукцію сільського господарства і промислової продукції для села. Відновляється попит, до того ж таким чином, що це виключає інфляцію, оскільки попит і пропозиція товарів будуть збалансовані. До нормального рівня будуть знижені податки.